Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Гвоздика П.О., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Т.М.М." до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину та скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Т.М.М." на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2015 року,

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Т.М.М." (далі - ТОВ фірма "Т.М.М.") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що оспорюваний договір дарування був укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки спірна квартира належала на праві власності чоловіку відповідача - ОСОБА_6, а тому відповідач ОСОБА_4 не мала права відчужувати спірну квартиру.

Крім того, дана квартира 01 серпня 2013 року арештована в складі майна боржника ОСОБА_6 відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві у виконавчому провадженні № 39145366, де позивач є стягувачем. Позивач посилається на обізнаність відповідача ОСОБА_4 про вказані обставини, які, як вважає позивач, згідно з чинним законодавством є перешкодою для укладення оспорюваного договору і порушують інтереси позивача.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ фірма "Т.М.М." просить скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2015 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2015 року, оскільки вона законна та обґрунтована.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, підстав для визнання недійсним договору дарування від 28 грудня 2013 року.

Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 року за ОСОБА_4 визнано право приватної власності, зокрема, на: квартиру АДРЕСА_1 загальною вартістю 3 590 735 грн. Дане рішення суду є чинним, ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не скасованим.

У зв'язку з чим правових підстав вважати, що на час укладення договору дарування від 28 грудня 2013 року вищевказана квартира не належала на праві власності ОСОБА_4 немає.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_6 та заборону відчуження майна, яке належить боржнику.

На підставі даної постанови 07 серпня 2013 року до Державного реєстру обтяжень було внесено запис про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_6

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт, оскільки з наявного в матеріалах справи реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається, що спірна квартира перебувала чи перебуває під арештом на підставі постанови державного виконавця.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Т.М.М." відхилити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.