Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що діють в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рвач Жанна Віталіївна, Державна реєстраційна служба України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,

У вересні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнати за ними в рівних долях право власності на вказану вище квартиру, а також постановити окрему ухвалу з направленням до правоохоронних органів щодо встановлення дійсних обставин укладення договору купівлі - продажу квартири та притягнення у разі наявності ознак злочину до кримінальної відповідальності відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 грудня 2008 року Печерським районним судом м. Києва ухвалено рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 27 грудня 2003 року між ОСОБА_10, який діяв від їх імені на підставі довіреності та ОСОБА_11, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири від 30 липня 2004 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 Сторони за договорами купівлі-продажу, в порядку двосторонньої реституції, повернуто в первісний стан. Разом з тим, провести державну реєстрацію права власності на вказану квартиру вони не змогли, оскільки 08 травня 2012 року Державна реєстраційна служба України зареєструвала право власності за іншими власниками на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2012 року.

Посилаючись на вказані обставини та вказуючи, що спірний правочин був укладений ОСОБА_4 шляхом введення покупців в оману, позивачі на підставі положень ст.ст. 216, 230 ЦК України просили задовольнити заявлені позовні вимоги.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року, залишеним без зміну ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Скасовано заходи забезпечення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ними позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Ухвалюючи рішення у справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку що позивачами обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом пред'явлення віндикаційного позову, з підстав, передбачених положеннями ст. 388 ЦК України.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що діють в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рвач Жанна Віталіївна, Державна реєстраційна служба України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути, особі яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.