6-14644св15 Про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди землі та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - 22.07.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Золота нива 1", третя особа - ОСОБА_4, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки разом з посівами з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом приватного підприємства "Золота нива 1" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та за позовом третьої особи - ОСОБА_4, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Приватного підприємства "Золота нива 1", треті особи: ОСОБА_3, Реєстраційна служба Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди землі та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, за касаційною скаргою приватного підприємства "Золота нива 1" на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року та за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Золота нива 1" (далі - ПП "Золота нива 1") про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки разом з посівами з чужого незаконного володіння і просив зобов'язати ПП "Золота нива 1" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та повернути йому самовільно зайняту ПП "Золота нива 1" земельну ділянку, розташовану на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, з незібраним врожаєм кукурудзи і стягнути судові витрати.

У жовтні 2013 року ПП "Золота нива 1" звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо спірної земельної ділянки, та стягнути судові витрати.

У грудні 2013 року третя особа - ОСОБА_4 звернулася до суду із самостійним позовом до ПП "Золота нива 1", в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Куньєвської сільської ради, від 20 квітня 2007 року, начебто укладеним між нею та ПП "Золота нива 1", зареєстрований 29 лютого 2012 року в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах"; зобов'язати відповідача повернути орендатору - ФОП ОСОБА_3 самовільно зайняту відповідачем земельну ділянку з зібраним врожаєм кукурудзи (врожай 2013 року) у кількості 22,06 т, або її вартість - 24 707 грн 20 коп. та незібраним урожаєм соняшнику 2014 року; зобов'язати відповідача вчинити дії зі скасування реєстрації договору оренди земельної ділянки; стягнути з відповідача сплачені судові витрати.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ПП "Золота нива 1".

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2007 року між ОСОБА_4 та ПП "Золота нива 1".

Зобов'язано ПП "Золота нива 1" повернути орендарю - ФОП ОСОБА_3 земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,8678 га, у тому числі ріллі 5,8678 га, яка розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, разом із незібраним урожаєм кукурудзи за 2013 рік у кількості 22 т 06 кг, вартістю 24 707 грн 20 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ПП "Золота нива 1" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення судових витрат у сумі 229 грн 40 коп., позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання повернення земельної ділянки ОСОБА_3, відмови у задоволенні позовних вимог ПП "Золота нива 1" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки разом з посівами із чужого незаконного володіння.

Відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки разом з посівами із чужого незаконного володіння ОСОБА_3

Позовні вимоги ПП "Золота нива 1" задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, зареєстрований Реєстраційною службою Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 26 квітня 2013 року за номером 848951.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП "Золота нива 1", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2007 року між ОСОБА_4 та ПП "Золота нива 1" і скасування його державної реєстрації та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку належить земельна ділянка загальною площею 5,8678 га, у тому числі ріллі 5,8678 га, розташована на території АДРЕСА_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20 квітня 2007 року між ОСОБА_5 та ПП "Золота нива 1" був укладений договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_4 надала, а ПП "Золота нива 1" прийняло в строкове платне користування спірну земельну ділянку строком на 7 років. Вказаний договір було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах" 29 лютого 2012 року.

10 вересня 2007 року між сторонами був укладений акт визначення меж земельної ділянки в натурі.

Також між сторонами укладено акт приймання-передачі земельної ділянки без дати та акт приймання-передачі земельної ділянки від 01 квітня 2012 року до договору оренди землі від 20 квітня 2007 року.

12 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_4 надала, а ОСОБА_3 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,8678 га, у тому числі ріллі 5,8678 га, яка розташована на території АДРЕСА_1, строком на 10 років. Вказаний договір оренди земельної ділянки від 12 листопада 2012 року було зареєстровано Реєстраційною службою Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 26 квітня 2013 року.

19 квітня 2013 року між сторонами був укладений акт визначення меж земельної ділянки в натурі.

12 листопада 2012 року між сторонами був укладений акт приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 24 липня 2014 року № 5671 підписи від імені ОСОБА_4 в договорі оренди від 20 квітня 2007 року, укладеному між ОСОБА_4 та ПП "Золота нива 1"; в актах визначення меж земельної ділянки виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ПП "Золота нива 1", суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у ОСОБА_4 було відсутнє волевиявлення на укладання договору оренди від 20 квітня 2007 року, підпис у спірному договорі орендодавця вчинений не позивачкою.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) тощо.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212- 1215 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 20 квітня 2007 року, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, ПП "Золота нива 1" нараховувалась та видавалась орендна плата.

Так, згідно з видатковими касовими ордерами від 27 листопада 2009 року № № 28, 29 ОСОБА_4 отримала від ПП "Золота нива 1" орендну плату в розмірі 701 грн 66 коп. та 1438 грн 12 коп. відповідно; згідно з видатковими касовими ордерами від 31 жовтня 2011 року № 777/15, від 01 листопада 2011 року № 36 ОСОБА_4 отримала від ПП "Золота нива 1" орендну плату усього в розмірі 2 304 грн.

Згідно з довіреністю від 01 жовтня 2012 року ОСОБА_4 уповноважила свого племінника ОСОБА_6 отримати плату за оренду земельного паю в ПП "Золота нива 1", довіривши йому розписуватися за неї і виконувати усі дії за цією довіреністю.

Згідно з видатковими касовими ордерами від 22 жовтня 2012 року № № 4755 та 4756 ОСОБА_6 на підставі вищевказаної довіреності отримав кошти у розмірі 1 742 грн 73 коп. та у розмірі 2 305 грн 80 коп.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не надав належної правової оцінки вказаним доказам, врахував лише один доказ - висновок судової почеркознавчої експертизи від 24 липня 2014 року № 5671, залишивши поза увагою той факт, що такий висновок є одним із доказів і не має пріоритету перед іншими видами доказів та має оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України, згідно з якою суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, всупереч вимогам ст. 303 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не перевірив законність ухваленого рішення та не усунув у межах своїх повноважень допущених судом першої інстанції недоліків.

Ураховуючи, що суди не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, їх судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги приватного підприємства "Золота нива 1" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.