Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Гвоздика П.О., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області, ОСОБА_4, треті особи: Чернігівське районне управління юстиції у Чернігівській області, Улянівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, Чернігівська районна рада Чернігівської області про визнання недійсними наказів та свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року,

У жовтні 2014 року виконуючий обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Чернігівської районної ради народних депутатів Чернігівської області від 05 липня 1991 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" було затверджено межі територій селищних і сільських рад народних депутатів та їх площі, в тому числі колгоспів, міжгоспів, держгоспів, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, оборони, землі оздоровчого призначення, лісового та водного фонду, землі запасу райвиконкому, землі запасу сільських і селищних рад народних депутатів, у тому числі визначено землі для колективного випасання худоби.

Згідно з додатком 1 до вказаного рішення за Улянівською (колишня Новоселівська) сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, для потреб громадян у випасанні худоби, була закріплена земельна ділянка загальною площею 110,2 га, яка використовується членами територіальної громади і на даний час.

Однак, як встановлено перевіркою, земельна ділянка надана у власність співвідповідачу ОСОБА_4 сформована за рахунок земель, які використовуються як громадське пасовище.

Отже, в порушення приписів ст. ст. 34, 118, 149, 1861 ЗК України

Головним управлінням Держземагентства у Чернігівській області відведено у власність відповідачу земельну ділянку за рахунок земель, які на момент відведення перебували у користуванні інших осіб без їх вилучення у попереднього землекористувача.

Крім того, в порушення вимог ст. ст. 1861, 198 ЗК України, ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", проект землеустрою ОСОБА_4 не погоджувався суміжним землекористувачем - Улянівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області і органом містобудування та архітектури.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року, позов задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 23 червня 2014 року № 25-497/14-14-сг, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району площею 0,12 га для індивідуального садівництва.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 31 липня 2014 року № 25-1123/14-14-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва, розташовану на території Улянівської сільської ради Чернігівського району.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2, видане 13 серпня 2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва на території Улянівської сільської ради Чернігівського району.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, прийняте 11 серпня 2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2014 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року, оскільки вони законні та обґрунтовані.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що місце розташування земельної ділянки, яка перейшла у власність ОСОБА_4, на порушення приписів ст. 118 ЗК України

, не відповідає вимогам місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Накази ГУ Держземагентства у Чернігівській області про надання відповідачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, його затвердження, з передачею у власність земельної ділянки площею 0,12 га, для садівництва, є недійсними відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України

, адже із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.