Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Гвоздика П.О., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 5 березня 2005 року з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримування сина у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31 січня 2005 року і до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки вважає, що ОСОБА_5 свої зобов'язання, покладені на нього судовим рішенням, належним чином не виконує, чим ставить в скрутне матеріальне становище свого сина, який перебуває на її повному утриманні, просила задовольнити позов.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суд Одеської області від 20 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 4 733 грн 99 коп. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які діють від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення апеляційного суд Одеської області від 20 серпня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до цього суду.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача пені у розмірі 643 936 грн 49 коп. за несвоєчасну сплату аліментів, нарахованої у період з 31 січня 2005 року по 04 вересня 2007 року. В іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2014 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року, оскільки вони законні та обґрунтовані.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних підстав.

У постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13, в міститься висновок про те, що оскільки зобов'язання по сплаті аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісячно, то при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України

пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, на протязі якого кожне з цих зобов'язань повинно бути виконане, і з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожний місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у позовній заяві наданий розрахунок пені відповідно до якого позивач розраховує заборгованість по аліментам виходячи з наступного заробітку відповідача: 2005 рік заробітна плата 1 600 доларів США за відповідним курсом долара США до гривні, 2006 рік заробітна плата 2 000 доларів США за відповідним долара США до гривні, 2007 рік заробітна плата 2 300 доларів США за відповідним курсом долара США до гривні, 2008 рік заробітна плата 3 500 доларів США за відповідним курсом долара США до гривні, 2009 рік не зазначено з якого розрахунку обчислюється заробітна плата, 2010 рік заробітна плата 4 000 доларів США, 2011 рік заробітна плата 4 040 доларів США за відповідним курсом долара США до гривні.

Однак позивачем не наданий будь який розрахунок державного виконавця, який би підтверджував правомірність обчислення зазначеного розрахунку.

Із розрахунку заборгованості першого Суворовського відділу державної виконавчої служби від 14 серпня 2014 року № 31409 вбачається, що має місце переплата платником аліментів по сплаченим щомісячно сумам аліментів за період їх стягнення з січня 2005 року по 14 червня 2011 року між сумою, яку фактично сплатив відповідач, та сумою, яку повинен був сплатити, в загальному розмірі 33 779 грн 20 коп. Станом на серпень 2006 року мала місце недоплата аліментів за січень-липень цього року на загальну суму 245 грн., разом з тим переплата за 2005 рік склала більше 3 000 грн.

Таким чином за період сплати аліментів у більшому, ніж підлягали виплаті розмірі за період до серпня 2006 року, така заборгованість фактично була погашена.

Оскільки у відповідача відсутня заборгованість по сплаті аліментів, відсутні і підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.