Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Коротуна В.М., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, третя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2015 року,

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати незаконними накази Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 30 травня 2014 року № 80-к (про оголошення догани) та від 23 липня 2014 року № 89-к (про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України); поновити її на роботі на посаді фахівця з соціальної роботи II-ї категорії з 23 липня 2014 року; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 23 липня 2014 року до дня поновлення на роботі, а також стягнути 9 306 грн на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона сумлінно та належним чином виконувала свою роботу, хоча й були створені несприятливі умови для її праці. Порушення її законних прав та безпідставне звільнення принизило її честь та гідність, негативно вплинуло на здоров'я, а тому вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із недоведеності та безпідставності заявлених позовних вимог.

Зокрема, суд виходив з того, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани за наказом від 30 травня 2014 року № 80-к стало надання нею інформації про здійснення роботи протягом місяця, що не мали документального підтвердження та привели до викривлення у звітній документації позивача, а саме: приписок та фальсифікації. Так, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на спростування обставин, викладених у доповідних записках.

Крім того, суд виходив з того, що підставою для звільнення позивача були повторні порушення, допущені позивачем після застосування до неї дисциплінарного стягнення.

На спростування доводів апеляційної скарги позивача про упередженість у ставленні до неї відповідача, апеляційний суд правильно зазначив, що згідно з поданням прокуратури Святошинського району м. Києва про усунення порушень вимог законодавства України, порушення законодавства про попередження вчинення насильства в сімї стали можливими внаслідок неналежного виконання посадовими особами Управляння в справах сімї, молоді та спорту Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сімї, дітей молоді, у зв'язку з чим прокуратура вважала за доцільне вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Центру, серед яких була також і позивач у справі, таким чином факт упередженості матеріалами справи не підтвердився.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано доказів згідно зі ст. ст. 58- 59 ЦПК України на підтвердження доводів про наявність низки порушень з боку відповідача при її звільненні та допущення останнім грубого порушення вимог норм чинного трудового законодавства при звільненні.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог чинного ЦПК України (1618-15) на стадії касаційного розгляду справи недопустимо.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому в силу вимог ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.