Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Коротуна В.М., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання незаконною самочинно проведену реконструкцію житлового будинку та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати незаконною самочинно проведену ОСОБА_5 реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1, якою житловий будинок та господарська споруда (сарай) поєднані в одну споруду, дах якої звисає над суміжною земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2. Зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 шляхом відновлення конструкції господарської споруди (сараю), по стіні якого йде межа між земельними ділянками № 56 та № 58, що існувала до початку реконструкції.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власницею земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою АДРЕСА_2. Відповідач є співвласником сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, і межа, що розділяє належну позивачу земельну ділянку з ділянкою, яка знаходиться в користуванні відповідача проходить по стіні належного відповідачу сараю. Вказувала, що на початку літа 2014 року відповідач розпочала здійснювати реконструкцію належної їй частини житлового будинку та сараю, збудувавши добудову, якою об'єднала житловий будинок із сараєм в одну будівлю, здійснивши добудову другого поверху сараю. При цьому дах сараю майже на метр надвисає над земельною ділянкою та дахом належного позивачу одноповерхового сараю.

На звернення позивача Управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради спільно з Відділом контролю за благоустроєм управління капітального будівництва виконавчого комітету Бориспільської міської ради, а в подальшому і Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було встановлено, що будівельні роботи виконуються відповідачем без будівельного паспорту та за відсутності документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою. ОСОБА_4 стверджує, що не зважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності та припис Інспекції держбудконтролю на зупинення будівельних робіт, відповідач продовжує будівельні роботи з незаконної реконструкції сараю та будинку, порушуючи її право на земельну ділянку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконною самочинно проведену ОСОБА_5 реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1, якою житловий будинок та господарська споруда (сарай) поєднані в одну споруду, дах якої нависає над суміжною земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2.

Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 в м. Борисполі шляхом відновлення конструкції господарської споруди (сараю), по стіні якого йде межа між земельними ділянками № 56 та АДРЕСА_1, що існувала до початку реконструкції.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з недоведеності заявлених позовних вимог.

Суд правильно виходив з того, що відсутні належні докази того, що діями відповідача порушені права позивача, оскільки зміст Постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № А-1609/2 від 16 вересня 2014 року свідчить лише про порушення відповідачем вимог ст. ст. 27, 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме самочинне виконання будівельних робіт та без будівельного паспорта.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в межах заявлених позовних вимог, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог чинного ЦПК України (1618-15) на стадії касаційного розгляду справи неприпустимо.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому в силу вимог ч. 3 ст. 332 ЦПК України це рішення підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.