Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2015 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дьоміна О.О., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 3 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, який уточнило під час розгляду справи, про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що 4 квітня 2011 року ОСОБА_2 став клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк" ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої отримав кредитну картку "Універсальна".
Стверджував, що 19 серпня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку "Gold", відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 23 443 грн 57 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Gold" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3. п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 6 березня 2010 року та "Тарифами Банку", складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Свої зобов'язання за договором та угодою виконали в повному обсязі, а саме надали відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. А відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а отже не виконав зобов'язання за вказаним договором.
У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором у нього утворилась заборгованість, яку банк просив і стягнути.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 3 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої та апеляційної інстанції, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог (ст. 212 ЦПК України) виходив з недоведеності позову.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 335 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Зі змісту рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 3 червня 2015 року і доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваних судових рішень.
Керуючись пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 3 червня 2015 року.
Копію цієї ухвали та додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ О.О. Дьоміна