Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 31 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії,

У листопаді 2014 року ОСОБА_2. звернувся до суду із вищезазначеним позовом у якому просив визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії укладений 28 серпня 2007 року між ним та Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ" (далі - ЗАТ "Банк НРБ") та стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі 2 511 060 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 серпня 2007 року між ним та ЗАТ "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії"), було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 18-08-07/ФО, відповідно до якого банк зобов'язався надати позивачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банка або безготівковим перерахуванням відповідно до ліміту кредитної лінії у розмірі 14 393 000 грн на поточні потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних. В свою чергу позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. В порушення вимог п.2 ч.2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та постанови Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (z0541-07) Банк не надав позивачу, як споживачу, у письмовій формі інформацію про умови кредитування, у тому числі про наявні форми кредитування, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Також при укладенні зазначеного договору банком проігноровані вимоги щодо надання йому вичерпних відомостей стосовно розрахунків з оплати послуг третіх осіб та обґрунтування їх вартості. Внаслідок таких неправомірних дій банка ОСОБА_2 не зміг оцінити рівень ризиків і можливих наслідків набуття додаткових фінансових зобов'язань та порівняти умови надання послуг, що пропонуються різними фінансовими установами, що привело до порушення його прав та несправедливого збільшення фінансового навантаження на нього, як сторону за договором.

Позивач зазначає, що на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії від 28 серпня 2007 року банком не були додержані вимоги, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України, а тому такий правочин відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є недійсним та до нього підлягають застосуванню наслідки недійсності правочину, передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України .

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 31 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2015 року рішення Болградського районного суду Одеської області від 31 березня 2015 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення вказівку на застосування ст. 257 ЦК України та про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та виключаючи з мотивувальної частини рішення вказівку на застосування ст. 257 ЦК України та про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, а саме за його безпідставністю.

Суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії, за касаційною скаргою на рішення Болградського районного суду Одеської області від 31 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2015 року.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.