Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Храновського Віктора Михайловича, який діє від імені ПАТ "ОТП Банк", на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2014 року,

У червні 2013 року ПАТ "ОТП Банк" звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 5 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № ML-J01/071/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 56 100,00 дол. США із встановленням плаваючої процентної ставки в розмірі 5,99 % річних + FIDR. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № PML-J01/071/2008, згідно якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Згідно рішення суду про поділ майна подружжя указана квартира в подальшому перейшла у власність ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, просило задовольнити позов.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2014 року рішення суду скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Храновський В.М., який діє від імені ПАТ "ОТП Банк", звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 5 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № ML-J01/071/2008, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 56 100,00 дол. США із встановленням плаваючої процентної ставки у розмірі 5,99 % річних + FIDR.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ML-J01/071/2008 від 5 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки майна № PML-J01/071/2008, згідно якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 серпня 2012 року здійснено розподіл майна подружжя, згідно якого ОСОБА_3 було виділено у власність квартиру АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недотримання позивачем процедури повідомлення позичальника про порушення ним зобов'язання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що оскільки, позичальник ОСОБА_5 одержав кредит в іноземній валюті, на забезпечення його виконання за договором іпотеки передано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої 51,85 кв. м вказане нерухоме майно використовується як місце постійного проживання ОСОБА_3, з її неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, 2006 року народження, іншого житла у них не має, то звернення стягнення на нього не може бути проведене відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд вирішуючи вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не врахував того, що Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не встановлено припинення іпотеки, а передбачено заборону примусового звернення стягнення на нерухоме майно, яке визначено цим Законом, і передане в іпотеку.

Виходячи із ст. 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Чинність вказаного Закону на час ухвалення рішення є підставою, у разі задоволення позову за наявності для цього підстав, для визначення порядку його виконання, зокрема, вказівки на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності цього Закону.

Оскільки зазначеним Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, в т. ч. тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

При цьому суд касаційної інстанції виходить також із правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення в порядку Глави 3 Розділу V ЦПК України (1618-15) у справі № 6-58цс15 від 27 травня 2015 року.

Вказаний висновок щодо застосування норм права, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

З таких обставин, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Храновського Віктора Михайловича, який діє від імені публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.