Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6 про повернення транспортного засобу, за касаційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 28 жовтня 2014 року,

У липні 2014 року Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про повернення транспортного засобу - автомобілю ЗАЗ-11027, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1, у повній комплектності, який був виданий інваліду ІІ групи ОСОБА_7 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_7, якому було надано спірний автомобіль помер, а відповідач як член його сім'ї право на оформлення на себе цього автомобіля не має, оскільки не підпадає під дію п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (999-2006-п) .

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 28 жовтня 2014 року, у задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації відмовлено.

У касаційній скарзі Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації від 06 травня 2006 року № 56 "Про видачу інвалідам автомобілів безкоштовно, на пільгових умовах та одержаного в якості гуманітарної допомоги" (а.с. 14-15), з урахуванням рішення колегії Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації від 06 травня 2006 року № 8/1к (а.с. 12-13) видано автомобіль "Таврія" ЗАЗ-110270 - 1 шт. відповідно до п.п. 5, 28, 35 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 року № 999 (999-97-п) на пільгових умовах з оплатою 30 відсотків вартості автомобіля за наявності посвідчення водія і відсутності протипоказань до керування автомобілем: ОСОБА_6 - інваліду з дитинства ІІ групи, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1), яка перебуває на обліку з 30 листопада 2004 року, черга № 550, ОСОБА_7 - інваліду ІІ групи від загального захворювання, ІНФОРМАЦІЯ_2, (АДРЕСА_1), який перебуває на обліку з 26 листопада 1996 року, черга № 348. Відповідно до наданих заяв, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу зобов'язано оформити на ОСОБА_7

Зі змісту повідомлення №333 про видачу автомобіля з ручним керуванням або мотоколяски (а.с.16 зворот) вбачається, що спірний автомобіль надавався ОСОБА_7 із зазначенням паспортних даних та відомостей водійського посвідчення ОСОБА_7 та ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.

Після смерті ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_6 неодноразово зверталась до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації з приводу переоформлення на неї автомобіля після смерті інваліда, проте їй було відмовлено з підстав передбачених п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (999-2006-п) , посилаючись на те, що ОСОБА_7 та відповідач на день його смерті були зареєстровані за різними адресами (а.с. 20, 21, 22, 23).

Пунктом 5 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 року № 999 (999-97-п) (далі - Порядок), який був чинний на час надання автомобіля, передбачено, що інваліди, які за медичними показаннями мають право на забезпечення автомобілем безплатно або купівлю його на пільгових умовах, можуть мати в своєму користуванні лише один такий автомобіль, одержаний через органи соціального захисту населення. Якщо в сім'ї є два і більше інваліди, які за медичними показаннями мають право на одержання автомобіля безплатно або купівлю його на пільгових умовах, то видається (продається) один автомобіль позачергово на вибір одному з них (за згодою інших) з подальшим зняттям їх з черги на одержання автомобіля. У разі смерті інваліда, якому видано автомобіль, він переоформляється на іншого інваліда-члена сім'ї за його згодою. Інвалід-член такої сім'ї має право вдруге стати на облік для отримання нового автомобіля не раніше закінчення встановленого терміну експлуатації попереднього.

Відповідно до п. 37 Порядку, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту. У разі відсутності у померлого інваліда сім'ї одержаний ним безплатно автомобіль повертається органу праці та соціального захисту населення або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в повній комплектності для реалізації в установленому порядку, а одержаний на пільгових умовах автомобіль повертається органу соціального захисту населення з наступним відшкодуванням ним спадкоємцям оплаченої інвалідом вартості автомобіля з урахуванням ступеня його зносу.

Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 року № 999 (999-97-п) , втратив чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" (999-2006-п) .

За змістом пункту 16 Порядку, чинного на день розгляду справи, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда. Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що передують дню смерті інваліда, не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, визначившись з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов вірного висновку про те, що положення п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" (999-2006-п) на спірні правовідносини не розповсюджуються та зауважив, що відповідач наділена правом користування спірним автомобілем відповідно до положень п.п. 5, 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 року № 999 (999-97-п) .

Судами вірно встановлено, що відповідачу спірний автомобіль був наданий разом із чоловіком ОСОБА_7. з подальшим зняттям її з черги на отримання автомобіля на пільгових умовах.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду, залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації відхилити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.