Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Урктелеком" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Закарпатської філії на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2014 року,

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення зі сторони відповідача умов договору про надання послуг електрозв'язку, укладеного з останнім 31 серпня 1999 року та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, щодо користування установленим йому абонентським номером, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 15 424,30 грн, яка складається з заборгованості за надані відповідачу послуги в сумі 11 918,38 грн, 1 269,27 грн - 3% річних, 2 236 грн інфляційних витрат та яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2014 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртелеком" відмовлено в зв'язку з пропуском строків позовної давності.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртелеком" просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем при зверненні до суду з позовом пропущено строки позовної давності.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 31 серпня 1999 року між ОСОБА_6 та ПАТ "Укртелеком" було укладено договір про надання послуг електрозв'язку.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором останній допустив заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 11 918,38 грн за період з листопада 2009 року до червня 2013 року.

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_6 на його користь заборгованість за телекомунікаційні послуги в сумі 11 892,10 грн, яка утворилась з період з жовтня 2009 року до червня 2010 року (а.с. 34).

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2011 року скасовано судовий наказ судді Хустського районного суду від 31 січня 2011 року за заявою ВАТ "Укртелеком" в особі структурного підрозділу цеху телекомунікаційних послуг № 12 Закарпатської філії ВАТ "Укртелеком", яким стягнуто з ОСОБА_6 11 892,10 грн боргу за надані телекомунікаційні послуги та 148,92 грн державного мита, 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 35).

Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

За своєю сутністю судовий наказ є актом реалізації судової влади, яким вирішується цивільна справа по суті заявлених вимог.

Як і в наказному, так і в позовному провадженні реалізуються завдання цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підставою для відкриття наказного провадження у справі є прийняття судом заяви про видачу судового наказу, а для відкриття позовного провадження - позовної заяви.

Результат вирішення цивільної справи по суті у позовному провадженні закріплюються у рішенні суду. За результатами вирішення справи у наказному провадженні видається судовий наказ.

З огляду на викладене та на положення ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 264 ЦК України необхідно дійти висновку, що подання заяви про видачу судового наказу та його видача судом перериває позовну давність.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та піддаючи критиці доводи позивача щодо переривання строків позовної давності, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, залишив поза увагою, що перебіг позовної давності у даній справі був перерваний у зв'язку з поданням ВАТ "Укртелеком" заяви про видачу судового наказу, який у подальшому був скасований з підстав наявності між сторонами спору щодо суми заборгованості.

Отже строк позовної давності було перервано 23 грудня 2010 року, а тому її перебіг розпочався спочатку.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідно до ст. 264 ЦК України переривання позовної давності можливо лише в межах позовної давності, а не за її межами. Переривання передбачає наявність двох строків позовної давності - до переривання та після нього, після переривання позовна давність починає перебіг заново. Отже, новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не перевірив чи підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги та який розмір таких послу підлягає стягненню.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін, помилково зазначивши, що звернення позивача до суду у грудні 2010 року із заявою про стягнення з відповідача заборгованості за телекомунікаційні послуги в наказному провадженні, можуть бути лише підставою для поновлення строку позовної давності.

За таких обставин, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Закарпатської філії задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.