Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Кадєтової О.В., Мартинюка В.І., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот") про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що вона перебувала в трудових відносинах із Закритим акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі - ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"), правонаступником якого є ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".

Наказом товариства від 12 червня 2009 року № 0092к її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У січні 2013 року ОСОБА_6 стало відомо, що при звільненні їй не було виплачено заробітну плату в повному обсязі.

Просила суд стягнути з відповідача невиплачену частину заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 12 червня 2009 року по день ухвалення рішення.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 просила стягнути з ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 12 червня 2009 року по 18 березня 2013 року, оскільки 18 березня 2013 року заборгованість із заробітної плати погашена відповідачем.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 71 896 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 працювала у ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", правонаступником якого є ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".

Відповідно до наказу товариства від 12 червня 2009 року № 0092к відповідача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Листом від 22 січня 2013 року № 162 позивача повідомлено про невиплачену при звільненні частину заробітної плати в сумі 26 грн 65 коп.

Наявну перед ОСОБА_6 заборгованість відповідачем було погашено 18 березня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не було проведено остаточного розрахунку при звільненні позивача, то відповідно до положень ст. 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що невиплачені позивачу 25 грн 65 коп. є індексацією, нарахованою йому у липні 2009 року за червень 2009 року, і ця сума підлягала виплаті у серпні 2009 року, тому вважав, що на час звільнення позивача сума індексації за червень 2009 року ще не була визначена і не могла бути йому сплачена, у зв'язку із чим дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. 117 КЗпП України. Також суд апеляційної інстанції послався на неправильність обчислення розміру середньої заробітної плати.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці " заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці " в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення " індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (норма статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення ").

Положеннями статті 34 Закону України "Про оплату праці " передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 Закону України "Про оплату праці ", входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (частина 2 статті 2 Закону України "Про оплату праці ").

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (z0114-04) .

Згідно з п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) (далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (491-15) .

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що величина індексу споживчих цін у червні 2009 року перевищила поріг індексації, тому вважав, що сума індексації за червень ще не була визначена і не могла бути сплачена позивачу.

Разом з тим суд апеляційної інстанції на порушення ст. ст. 303, 309 ЦПК України на вказані норми матеріального права уваги не звернув, встановивши, що у червні 2009 року перевищено поріг індексації, не врахував, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації доходів населення є саме червень 2009 року, в якому і відбулося таке підвищення, а з наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, враховуючи звільнення позивача 12 червня 2009 року, йому підлягала до виплати заробітна плата з урахуванням індексації грошових доходів населення за 12 днів, де базовим мав бути червень 2009 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про те, що сума індексації за червень ще не була визначена і не могла бути сплачена позивачу у липні 2009 року, не відповідає наведеним нормам матеріального права та у зв'язку з невиплатою позивачу при звільненні всіх сум, що належали йому від підприємства, підлягає застосуванню положення ст. 117 КЗпП України.

Разом із цим неправильність наведеного позивачем розрахунку середньогодинної заробітної плати, у зв'язку із чим середня заробітна плата позивача визначена з порушенням вимог п. 2 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , підлягає перевірці під час нового розгляду справи, оскільки за вимогами до змісту судового рішення, визначеними ст. 215 ЦПК України

, суд має зазначити мотиви, з яких він вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, а відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 6, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " (v0013700-99) , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Також суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно правильно визначити строк затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням ст. 116 КЗпП України та того, що підприємство 22 лютого 2013 року направило повідомлення позивачу про нараховані їй суми та отримання їх в касі підприємства, які підлягали виплаті при звільненні та, з урахуванням отримання вказаного повідомлення позивачем 28 лютого 2013 року, чи підлягає у такому випадку застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, після вказаної дати.

Допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.