Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2014 року,

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство "Альфа Банк" (далі - ПАТ "Альфа Банк") звернулося до суду із вказаним вище позовом, посилалося на те, що 22 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, який забезпечено іпотекою у вигляді земельної ділянки загальною площею 0,1504 га., що розташована за адресою: вул. Польова, 149, с. Креничі, Обухівського району Київської області, яка передана власником ОСОБА_6 22 травня 2008 року ВАТ "Сведбанк" в іпотеку згідно умов укладеного між ними іпотечного договору.

Позивач зазначає, що між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договори купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого останній набув право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_6, яка свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала. У ОСОБА_6 існує кредитна заборгованість в розмірі 116 157,19 доларів США, що еквівалентно 928 444 грн 42 коп., в рахунок якої позивач просив звернути стягнення на передане відповідачем в іпотеку нерухоме майно.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2014 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року рішення апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2014 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд, при цьому вказано, що в матеріалах справи відсутні:

- нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором, а наявна лише копія переліку із зазначенням номерів договорів, які не можуть слугувати належним доказом, так як з неї не вбачається, що це саме додаток до договору купівлі-продажу прав вимоги;

- повний розрахунок боргу з урахуванням часткової його сплати, а отже апеляційний суд не з'ясував, яким чином позивачем нараховувалась заборгованість і за який період, чи було враховано проплати зроблені відповідачем та чим підтверджується право вимоги позивача за вказаним іпотечним договором.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2014 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Альфа Банк" просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2014 року і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кошти у розмірі 108 500 доларів США під 13 % річних, строком до 22 травня 2028 року включно, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором. Порядок, строки та суми погашення заборгованості кредиту сторони погодили в графіку погашення заборгованості до кредитного договору (а. с. 21, 22).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 0,1504 га., яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Креничі, вул. Польова, 149, та яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

22 березня та 19 квітня 2011 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_6 укладено договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 22 травня 2008 року, які посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., та зареєстровано в реєстрі.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту зміни кредитора - ВАТ "Сведбанк" на ПАТ "Альфа Банк" у зобов'язаннях згідно кредитного договору від 22 травня 2008 року, а також не надано доказів наявності у ПАТ "Альфа банк" права вимоги за вказаним вище іпотечним договором.

Апеляційний суд, при постановленні ухвали від 22 грудня 2014 року, погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності у нього права вимоги до відповідача в рамках даного позову. При цьому, апеляційним судом враховано висновки касаційного суду, викладені в зазначеній вище ухвалі від 03 вересня 2014 року, та вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України, згідно якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язання, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Під час повторного розгляду справи апеляційним судом було неодноразово направлено на адресу позивача запити, щодо надання належних документів, а саме нотаріально посвідченого договору про відступлення прав за іпотечним договором, повного розрахунку боргу з урахуванням часткової його сплати боржником.

На запити про надання вказаних документів, відповіді від банку не надходило, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, запити суду було отримано уповноваженою особою позивача.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 22 грудня 2014 року представник позивача повідомив апеляційний суд, що надати нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором та повний розрахунок боргу з урахуванням часткової його сплати (відповідно до вказівок касаційної інстанції) не може, оскільки такі документи відсутні, а в матеріалах справи, на його думку, достатньо доказів для задоволення позову.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59, ст. 60 ЦПК України обов'язок по доведенню перед судом факту наявності у позивача права вимоги до відповідача в рамках даного позову та обґрунтованості позовних вимог в тому числі щодо розміру кредитної заборгованості, покладено на позивача і ці обставини в даному випадку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки відповідач їх не визнає.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи матеріали зазначених вище висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а тому, керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.