Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Кадєтової О.В., Мартинюка В.І., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 23 березня 2015 року

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") про стягнення суми вкладу та нарахованих відсотків у розмірі 75212,96 дол. США в іноземній валюті в повному обсязі однією сумою через касу банку, визнання відмови в поверненні ОСОБА_6 готівкових коштів в іноземній валюті (долари США) у сумі 75 212,96 в повному обсязі в порядку, передбаченому укладеними між ОСОБА_6 та банком договорами, незаконною. А також стягнути з відповідача на його користь судовий збір в розмірі 3 897 грн 60 коп.

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_6 посилався на те, що 25 листопада 2013 року між ним та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" був укладений договір № 263/212/534624 про відкриття депозитного рахунка.

Відповідно до умов договору банк прийняв від нього на депозитний рахунок 70 405,05 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням, ставка за цим вкладом складає 7,15 % на термін - до 27 листопада 2014 року.

25 листопада 2014 року позивач повідомив банк про намір отримати належні йому кошти в іноземній валюті та нараховані проценти в сумі 75 212, 96 доларів США, але банк відмовив йому, обмеживши видачу коштів еквівалентом 15 000 грн на добу.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" задоволено повністю.

Визнано відмову ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у поверненні ОСОБА_6 готівкових коштів в іноземній валюті (долари США) в сумі 75 212,96 у повному обсязі в порядку, передбаченому укладеними між ОСОБА_6 та банком договорами, незаконною.

Стягнуто з ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" на користь ОСОБА_6 суму вкладу та нарахованих відсотків в розмірі 75 212,96 доларів США у повному обсязі однією сумою через касу банку. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 23 березня 2015 року скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2015 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 25 листопада 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" укладений договір № 263/212/534624 про відкриття депозитного рахунка в рамках договору щодо банківського обслуговування. Відповідач на умовах та в порядку, передбачених договором та умовами банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", затвердженими наказом голови правління від 16 січня 2012 року № 37, які є невід'ємною частиною усіх укладених між ОСОБА_6 та банком договорів (далі - Умови), прийняв від ОСОБА_6 на депозитний рахунок 70 409,05 доларів США. Факт залучення коштів на депозитний рахунок підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах від 25 листопада 2013 року № 95755106. Термін повернення вкладу - 27 листопада 2014 року. Ставка за вкладом - 7,15 %.

Згідно з п. 3.3.3.5 Умов повернення вкладу здійснюється банком у безготівковій формі шляхом перерахування суми вкладу та нарахованих за користування вкладом процентів на поточний рахунок в день настання терміну повернення вкладу. Днем повернення вкладу вважається день списання коштів з депозитного рахунка.

На підставі договору банківського мультивалютного рахунка від 08 липня 2011 року № НОМЕР_1/980/Р позивачу у банку відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.3.4.1 Умов та п. 6.1 договору банківського мультивалютного рахунку від 08 липня 2011 року № НОМЕР_1/980/Р закріплено право самостійного розпорядження коштами, які знаходяться на власному поточному рахунку, відкритому в банку.

27 листопада 2014 року сума депозиту - 70 409,05 доларів США та нарахованих процентів - 4 803,91 доларів США, а всього 75 212,96 доларів США за договором зарахована банком на поточний рахунок № НОМЕР_1.

У зв'язку зі спливом строку розміщення вкладу за договором позивач своєчасно повідомив відповідача заявою про намір отримати всі належні йому кошти в повному обсязі в іноземній валюті (долари США) готівкою через касу відділення банку в м. Полтаві.

При зверненні до відповідача у відділенні № 3 м. Полтави замість видачі коштів позивачу було вручено відповідь на заяву-лист від 27 листопада 2014 року № 164/7/63-4. В листі відповідач, посилаючись на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 (v0540500-14) "Про ведення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України, відмовив в видачі всіх належних ОСОБА_6 коштів, обмеживши видачу еквівалентом 15 000 грн на добу.

На офіційному сайті Міністерства юстиції України дані про реєстрацію постанови Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 (v0540500-14) "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України" відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 27 листопада 2014 року ОСОБА_6, як вкладнику, у зв'язку зі спливом строку розміщення вкладу за договором підлягає поверненню вклад та виплата процентів, нарахованих за весь строк розміщення вкладу, про що позивач своєчасно повідомив відповідача заявою, застосування банком постанови від 29 серпня 2014 року № 540 (v0540500-14) "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України" задля врегулювання розрахунків між ОСОБА_6 та банком суперечить нормам чинного законодавства та є порушенням права позивача щодо повернення суми вкладу та нарахованих процентів в установлений строк.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умови договору про відкриття депозитного рахунка в рамках договору щодо банківського обслуговування щодо повернення депозитного вкладу відповідачем було дотримано та 27 листопада 2014 року відповідно до п. 3.3.3.5 Умов кошти з депозитного вкладу були перераховані на поточний рахунок позивача, відповідно ст. 1074 ЦК України на законодавчому рівні встановлено обмеження, за умови існування яких допускається обмеження права розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку, та дійшов висновку про те, що, стягуючи суму депозитного вкладу на користь позивача, суд першої інстанції фактично допустив подвійне виконання договору, що є неприпустимим.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що підставою позову є порушення умов договору банківського мультивалютного рахунка щодо неможливості у зв'язку з застосуванням банком постанови від 29 серпня 2014 року № 540 (v0540500-14) "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України" отримати грошові кошти з поточного рахунка на підставі розпорядження клієнта банку, а не порушення умов договору про відкриття депозитного рахунка в рамках договору щодо банківського обслуговування щодо повернення депозитного вкладу.

Згідно зі ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України " передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України

, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження (ч. 1 ст. 1071 цього Кодексу).

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунка грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Тобто, посилання ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 (v0540500-14) "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України", п. 1 якої передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 000 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставним, оскільки зазначена постанова є розпорядчим актом, який адресований обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що відмова банку у видачі грошових коштів з поточного рахунка на підставі розпорядження клієнта банку з посиланням на обмеження, що встановлені постановою Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 (v0540500-14) "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України", є незаконною, оскільки позбавляє володільця рахунка права володіти та розпоряджатися належними йому на праві власності грошовими коштами та є порушенням його прав, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та суперечить нормам ЦК України (435-15) .

Таким чином, суд першої інстанції вирішив справу по суті згідно із законом, його висновки щодо незаконність відмови у видачі грошових коштів з поточного рахунка та наявність підстав для їх стягнення в судовому порядку є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин ухвалене у справі судом апеляційної інстанції рішення підлягає скасуванню як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Разом з тим колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти мають бути стягнуті однією сумою через касу банку, виходячи з такого.

Відносини банку та володільця рахунка передбачені главою 72 ЦК України (435-15) , обов'язок банку з повернення коштів урегульовано ст. ст. 1066, 1071 ЦК України та умовами договору банківського мультивалютного рахунку.

Порядок виконання рішення суду про стягнення грошових коштів визначений Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі із виключенням з його резолютивної частини вказівки на порядок виконання рішення щодо стягнення грошових коштів - однією сумою через касу банку.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 23 березня 2015 року скасувати, залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2015 року, виключивши з його резолютивної частини вказівку на порядок виконання рішення щодо стягнення грошових коштів - однією сумою через касу банку.

Ухвала оскарженню не підлягає.