Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 квітня 2015 року,

У січні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просила суд:

1- визнати незавершену будівництвом будівлю цеху з виробництва меблів, що розташована за адресою АДРЕСА_1, готовність 92 % (далі - будівля цеху), об'єктом спільної сумісної власності подружжя;

2 - визнати за ОСОБА_6 право власності на 47/100 часток будівлі цеху та виділити їй в натурі згідно висновку будівельно-технічного дослідження від 21 січня 2014 року, приміщення першого поверху: 2-коридор, площею 11,1 кв. м.; 3-побутову кімнату, площею 16,1 кв. м.; 4-душову, площею 1,6 кв. м.; 5-туалет, площею 4,8 кв. м.; 6-умивальню, площею 5,2 кв. м.; 7-дільницю збірки меблів, площею 75,2 кв. м.; 8-дільницю збірки каркасів, площею 45,4 кв. м.; 9-дільницю збірки щитів, площею 29,8 кв. м.; 10-столярну дільницю, площею 89,9 кв. м.; 11-склад меблів, площею 40,3 кв. м.; 12-компресорну, площею 3,4 кв. м.; 13-паливну, площею 15,2 кв. м., загальною площею - 338 кв. м., вартістю: 290 200 грн; частину огорожі № 1, вартість 27 896 грн, ворота № 2, вартістю 9 100 грн, Ѕ частину замощення 1, вартістю 1 778 грн 50 коп., всього на суму 38 744 грн, а всього на суму 328 974 грн 50 коп.;

3 - визнати за ОСОБА_7 право власності на 53/100 часток будівлі цеху та виділити останньому такі приміщення першого та другого поверхів: 1-коридор, площею 18,4 кв. м.; 14-сходову клітку, площею 18,8 кв. м.; 15-коридор, площею 33,5 кв. м.; 16-побутову кімнату, площею 16,9 кв. м.; 17-душову, площею 1,6 кв. м.; 18-туалет, площею 4,9 кв. м.; 19-умивальню, площею 5 кв. м.; кабінет, площею 12,2 кв. м.; 21-кімнату майстра, площею 12,2 кв. м.; 22-фарбувальню, площею 22,5 кв. м.; 23-коридор, площею 2,3 кв. м.; 24-дільницю розкрою тканин, площею 45,3 кв. м.; 25-швейну дільницю, площею 39,2 кв. м.; 26-дільницю з виробництва матраців, площею 86,3 кв. м.; 27-виставкову залу, площею 63,4 кв. м., всього площею - 382,5 кв. м., вартістю 328 408 грн, частину огорожі № 1, вартістю 4 168 грн, ворота № 3, вартістю 9 233 грн, огорожу № 4, вартістю 29 234 грн, Ѕ частину замощення 1, вартістю 1 778 грн 50 коп., всього на суму 44 413 грн 50 коп., а всього на суму 372 821 грн 50 коп.;

4 - стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 21 923 грн 50 коп. різниці у вартості часток.;

5 - визнати земельну ділянку для будівництва та обслуговування цеху з виробництва меблів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1 га. (далі - земельна ділянка - 1), спільною сумісною власністю подружжя;

6 - визнати за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину земельної ділянки - 1 розміром 292 кв. м. та виділити їй в натурі частину земельної ділянки - 1 згідно першого варіанту поділу висновку будівельно-технічного дослідження від 21 січня 2014 року;

7 - визнати за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину земельної ділянки - 1 розміром 292 кв. м. для будівництва та обслуговування цеху з виробництва меблів та виділити йому в натурі частину земельної ділянки - 1 згідно першого варіанту поділу висновку будівельно-технічного дослідження від 21 січня 2014 року;

8 - визнати земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,12 га. (далі - земельна ділянка - 2), спільною сумісною власністю подружжя;

9 - визнати за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину земельної ділянки - 2 розміром 600 кв. м. та виділити їй в натурі частину земельної ділянки згідно другого варіанту поділу висновку будівельно-технічного дослідження від 21 січня 2014 року;

10 - визнати за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину земельної ділянки - 2 розміром 600 кв. м. та виділити йому в натурі частину земельної ділянки згідно другого варіанту поділу висновку будівельно-технічного дослідження від 21 січня 2014 року;

11 - визнати спільною сумісною власністю подружжя таке майно: Електрофуганок HARDENBICKER MACHIWEN FABRIK REMSCHEID (Тур ЛО2-32/2 Nr - 74р.); Рейсмус Heins Boninq Maschiner und Werkrainge (22-a) REMSCHEID Rug 45278); Фрезер Table - Sliding Milling Machine Model MX 5513; Циркулярка Maschinen Fabrik Kappel (Chemnits-Kappel) з електромотором GARBE LANMEYER G-AC; Циркулярка без маркування; Витяжки METTABO - 49716 MTPPEN (три одиниці); Барабанна шліфовка GET GBOS-5 № 0-08028291; Подрібнювач поролону (саморобний); Стрічковий лобзик SIPA EDMUND HERWEG KOLN - BRCK Rug 873523; Торцювальний станок; Ручна шліфувальна машинка MOKITA -9911; Пилка ручна MOKITA № 5900В; Фрезер ручний SPARKY -150 CE; Компресор PM-314000 ip 41 COWDOR MDR-3 (двигун асинхронний АИР 112 МГУЗ № 1333743); Струбцини по 10 мм (шість одиниці); Струбцини по 40 мм (сім одиниць); Великі струбцини (шість одиниць); Пістолет столярний "БІЗОН" (дві одиниці); Пістолет тапіцерський "БІЗОН" (дві одиниці); Пістолет тапіцерський "Гермас"; Пістолет тапіцерський "БА"; Витяжка "ВЕНТС" ВКМУ-200; Швейна машинка "DURKOPP ADLER" k267990056373; Швейна машинка "MINERVA" (7211101); Швейна машинка "PRAFF" (545-43 0101-900/11); Швейна машинка "MINERVA"; Обметувальна машина DRAKONELY CN 1-113D; Станок для ґудзиків; Генератор; Компресор малий; Транспортний засіб "MERCEDES-BENZ-611D", державний номер НОМЕР_3; Саморобний причіп, державний номер НОМЕР_2; Транспортний засіб "MERCEDES-BENZ 208", державний номер НОМЕР_1;

12 - в порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_6 майно на загальну суму 73 820 грн, а саме: Фрезер Table - Sliding Milling Machine Model MX 5513; Циркулярка Maschinen Fabrik Kappel (Chemnits-Kappel) з електромотором GARBE LANMEYER G-AC; Витяжки METTABO - 49716 MTPPEN (три одиниці); Барабанна шліфовка GET GBOS-5 № 0-08028291; Подрібнювач поролону (саморобний); Стрічковий лобзик SIPA EDMUND HERWEG KOLN - BRCK Rug 873523; Ручна шліфувальна машинка MOKITA -9911; Пилка ручна MOKITA № 5900В; Фрезер ручний SPARKY -150 CE; Компресор PM-314000 ip 41 COWDOR MDR-3 (двигун асинхронний АИР 112 МГУЗ №1333743); Струбцини по 10 мм (шість одиниць); Великі струбцини (шість одиниць); Пістолет столярний "БІЗОН"; Пістолет тапіцерський "Гермас"; Витяжка "ВЕНТС" ВКМУ-200; Швейна машинка "DURKOPP ADLER" k267990056373; Швейна машинка "MINERVA" (7211101); Станок для ґудзиків; Транспортний засіб "MERCEDES-BENZ-611D", державний номер НОМЕР_3;

13 - в порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_7 майно на загальну суму 75 220 грн, а саме: Електрофуганок HARDENBICKER MACHIWEN FABRIK REMSCHEID (Тур ЛО2-32/2 Nr - 74р.); Рейсмус Heins Boninq Maschiner und Werkrainge (22-a) REMSCHEID Rug 45278); Циркулярка без маркування; Торцювальний станок; Пістолет столярний "БІЗОН"; Пістолет тапіцерський "БІЗОН"; Пістолет тапіцерський "БА"; Швейна машинка "PRAFF" (545-43 0101-900/11); Швейна машинка "MINERVA"; Обметувальна машина DRAKONELY CN 1-113D; Генератор; Компресор малий; Саморобний причіп, державний номер НОМЕР_2; Транспортний засіб "MERCEDES-BENZ 208", державний номер НОМЕР_1.

Позовні вимоги ОСОБА_6 мотивувала тим, що вказане вище майно є об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і сторони спору не можуть досягти згоди щодо поділу такого майна, тому просила суд задовольнити її позовні вимоги.

Представник ОСОБА_7 в судовому засіданні визнав позов у частині вимог про поділ земельної ділянки - 2 (виділити сторонам у справі по Ѕ частині такої земельної ділянки кожному).

Також представник ОСОБА_7 запропонував виділити в порядку поділу майна подружжя ОСОБА_6 саморобний причіп, державний номер НОМЕР_2., та транспортний засіб "MERCEDES-BENZ 208", державний номер НОМЕР_1.

В задоволенні інших позовних вимог позивачу просив відмовити тому що інше спірне майно є майном фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 і не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому не підлягає поділу.

Крім того представник ОСОБА_7 просив суд поділити між сторонами по справі позику ОСОБА_8 в розмірі 470 тис. грн, відповідно до договору про надання зазначеної позики від 04 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 06 квітня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі.

Визнано будівлю цеху, земельну ділянку - 1, земельну ділянку - 2, вказане вище спірне рухоме майно об'єктами права спільної сумісної власності подружжя та поділено таке майно у спосіб, що просила ОСОБА_6 у позовній заяві, в тому числі визнано за сторонами право власності на частини вказаного нерухомого майна та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 21 923 грн 50 коп. різниці у вартості часток сторін у справі в будівлю цеху. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: задовольнити позов в частині поділу земельної ділянки - 2, визнати спільною сумісною власністю подружжя саморобний причіп, державний номер НОМЕР_2., і виділити його ОСОБА_6 та транспортний засіб "MERCEDES-BENZ 208", державний номер НОМЕР_1, і виділити його ОСОБА_7, в решті позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ОСОБА_7 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 жовтня 1993 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб, який зареєстровано у Відділу реєстрації актів громадянського стану м. Рівне.

12 червня 2014 року рішенням Рівненського міського суду шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 відновлено її дошлюбне прізвище "ОСОБА_6".

Нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_6 від 14 грудня 2005 року, ОСОБА_6 дала згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_7, земельної ділянки - 1 за спільні кошти їхнього подружжя, яку ОСОБА_7, як фізична особа не підприємець, купив у ОСОБА_11, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14 грудня 2005 року, а також відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 20 грудня 2005 року ОСОБА_7, як фізична особа не підприємець, купив у ОСОБА_11 будівлю кузні, яка знаходилася на вищезазначеній земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Розпорядженням міського голови м. Рівне № від 11 січня 2007 року підприємцю ОСОБА_7 дозволено будівництво цеху з виробництва меблів на АДРЕСА_1, тобто фактично реконструкцію будівлі кузні під цех з виробництва меблів і на земельній ділянці, купленими за спільні кошти сторін по справі, і в період шлюбу.

За висновком будівельно-технічного дослідження про визначення вартості нерухомого майна подружжя та варіантів його поділу від 21 січня 2014 року, визначено вартість спільного нерухомого майна сторін по справі, можливі варіанти його поділу в тому числі і будівлі цеху та процент готовності будівлі цеху, який становить 92 проценти.

Щодо поділу земельної ділянки - 2, яка відповідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 02 липня 2012 року, належить ОСОБА_7, спір у сторін по справі відсутній.

Також суди встановили, що інше спірне рухоме майно в даному випадку є об'єктом поділу між сторонами спору в рамках ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України.

Доводи представника ОСОБА_7 щодо поділу між сторонами по справі позики ОСОБА_8 в розмірі 470 тис. грн, відповідно до договору про надання зазначеної позики від 04 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, суди відхилили, оскільки докази на укладення такого договору не були подані відповідачем до початку розгляду справи по суті.

На підставі таких встановлених обставин та керуючись ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст. 368 ЦК України, суди дійшли до висновків про обґрунтованість позову та його задовольнили в повному обсязі.

Повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виходячи зі змісту частин першої і другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, прав власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України), відтак статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на нерухоме майно в судовому порядку.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) судам роз'яснено, що право власності на жилий будинок виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, ураховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, та технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. В іншому випадку за цими особами може бути визнано право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин справи залишити його одній з сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Слід зазначити, що при видачі свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на новозбудовані та реконструйовані об'єкти нерухомого майна враховуються положення ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Необхідним в даному випадку є обов'язкове подання документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Такими документами відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (461-2011-п) , є декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована в установленому порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (щодо об'єктів I-III категорії складності), та виданий на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації сертифікат (щодо об'єктів IV і V категорії складності).

Задовольняючи позовні вимоги про поділ будівлі цеху, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що готовність спірної будівлі цеху становить 92 % і її не введено в експлуатацію, в порушення ст. 214 ЦПК України, суд не встановив чи відповідає будівництво вимогам законодавства та документації яка засвідчує відповідність об'єкта будівництва проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, що в даному випадку має значення для правильного вирішення спору.

Також, при визнанні за сторонами спору права власності на таку будівлю цеху як на закінчений будівництвом об'єкт нерухомості, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що в судовому порядку у даному випаду може бути визнано лише право власності на "незакінчений будівництвом об'єкт"; "на будівельні матеріали під забудівлю жилого будинку та літньої кухні, як об'єкт незавершеного будівництва"; "на будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва та існують у вигляді домоволодіння: житловий будинок, прибудову, тамбур літню кухню, сарай, душову, вбиральню, огорожу, вимощення, цистерну"; "на будівельні матеріали та конструктивні елементи, з яких складається будинковолодіння"; "на майнові права на нерухомість", тощо, і у таких випадках необхідно використовувати термінологію, яку застосовує законодавець у ст. ст. 331, 876 ЦК України та Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , а саме "об'єкт незавершеного будівництва", або "об'єкт будівництва".

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість висновків міського суду у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, зазначені вище обставини не врахував, передчасно погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині вимог ОСОБА_6 про визнання незавершеної будівництвом будівлі цеху об'єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ її між сторонами спору. Висновки апеляційного суду в частині законності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 21 923 грн 50 коп. різниці у вартості часток сторін у справі в будівлю цеху, є також передчасними, оскільки такі позовні вимоги є похідними від позовних вимог про поділ такої нерухомості між сторонами спору.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах страви документи висновків судів щодо обґрунтованості інших (відмінних від наведених вище) задоволених судами позовних вимог ОСОБА_6 не спростовують, а тому наявні усі підстави вважати, що оскаржувані в касаційному порядку судові рішення у вказаній частині є обґрунтованими.

Оскільки апеляційним судом не в повній мірі виконано вимоги ст. 303 ЦПК України, оскаржуване в касаційному порядку судове рішення апеляційного суду в частинні вирішення спору про визнання незавершеної будівництвом будівлі цеху об'єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ її між сторонами спору, стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 21 923 грн 50 коп. різниці у вартості часток сторін у справі в будівлю цеху, не відповідає вимогам ст. ст. 213- 214 ЦПК України, таке судове рішення підлягає скасуванню у вказаній частині з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

В іншій частині рішення судів є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 квітня 2015 року в частині вирішення спору за позовом ОСОБА_6 про визнання незавершену будівництвом будівлі цеху з виробництва меблів, що розташована за адресою АДРЕСА_1, готовність 92 %, об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання за сторонами спору права власності на її частини та в частині стягнення різниці у вартості часток сторін у справі в будівлю цеху - скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.