Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого

спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

суддів: Гончара В.П.,

Остапчука Д.О.,

Савченко В.О., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2015 року,

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та, уточнивши вимоги, просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 178,71 дол. США, що еквівалентно 540 337 грн 37 коп.; в рахунок погашення заборгованість за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачу на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 26 червня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 39 200 дол. США зі сплатою 12 % річних строком повернення до 26 червня 2027 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, на підставі якого останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 45 178,71 дол. США, тому банк просив позов задовольнити.

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що умови кредитного договору, укладеного між ним та банком 26 червня 2027 року містять положення, які не відповідають умовам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та порушують його права як споживача за споживчим кредитом.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2015 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 178,71 дол. США, що еквівалентно 540 337 грн 37 коп.

У решті позову ПАТ КБ "ПриватБанк відмовлено.

У зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.