Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 05 березня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_5 Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є вона, позивачка, та її чоловік, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, залишивши заповіт на ім'я ОСОБА_4 У шлюбі померла ОСОБА_5 та її чоловік придбали житловий будинок АДРЕСА_1. Після смерті матері відкрилася спадщина на Ѕ частину цього будинку.

Посилаючись на те, що спадкове майно належним чином не виділено зі спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_5, позивачка просила визнати за нею як за спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 право власності на ј частину зазначеного житлового будинку в порядку спадкування.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 Запорізької області.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 05 березня 2015 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок було придбано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за час шлюбу, тому матері позивачки належала 1/2 його частина. Ураховуючи те, що у померлої ОСОБА_5 було два спадкоємця першої черги за законом, які належним чином прийняли спадщину, то позивачка успадкувала 1/4 частину зазначеного житлового будинку.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що Мелітопольська міська рада Запорізької області є неналежним відповідачем у справі, а ОСОБА_4, яка претендує на весь спірний будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, в якості відповідач не залучена.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 26 січня 2000 року ОСОБА_5 та її чоловік, ОСОБА_6, придбали житловий будинок АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є її дочка, ОСОБА_3, та чоловік, ОСОБА_6

11 січня 2005 року ОСОБА_6 склав заповіт на ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Згідно вимог закону заповідати він міг лише те, що належало йому на праві власності.

Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що Мелітопольська міська рада Запорізької області є неналежним відповідачем у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, який діяв на час набуття майна, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

У сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частки чоловіка та дружини є рівними.

Отже, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну їй Ѕ частину зазначеного вище житлового будинку, яку успадкували її чоловік, ОСОБА_6, та дочка, ОСОБА_3

ОСОБА_4 не є спадкоємцем ОСОБА_5, а є спадкоємцем ОСОБА_6, який заповів їй майно, яке йому належить на праві власності на момент смерті. При цьому ОСОБА_3 не є спадкоємцем ОСОБА_6

Тобто, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями різних осіб та мають різні правові підстави виникнення права на спадщину.

Колегія суддів приходить до висновку, що Мелітопольська міська рада Запорізької області є належним відповідачем у справі і вона це визнала, надіславши суду заперечення на позов.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції та фактично ухилився від вирішення спору по суті.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 05 березня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.