6-13136св15 Про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання права власності та витребування майна - 15.07.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_5, орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання права власності та витребування майна за касаційними скаргами: публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2015 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2011 року з неї на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі -ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 287 668 грн. 03 коп. На погашення кредитної заборгованості при здійсненні виконавчого провадження державний виконавець арештував квартиру АДРЕСА_1 та передав її на реалізацію з прилюдних торгів. 13 лютого 2013 року були проведені прилюдні торги з реалізації зазначеної квартири, переможцем яких визначено ОСОБА_4

Посилаючись на те, що прилюдні торги проведені з порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема: її не повідомлено про відкриття виконавчого провадження та здійснення відділом державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (далі - ВДВС Павлоградського МРУЮ Дніпропетровської області) примусових заходів щодо продажу арештованої квартири; її не повідомлено про проведення оцінки та уцінки арештованого майна; її не повідомлено про заходи, які були здійснені приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство Юстиція" (далі - ПП "СП Юстиція"), з приводу продажу арештованого майна; прилюдні торги проведені незважаючи на те, що між нею та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" була досягнута домовленість про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору; прилюдні торги з продажу її квартири проведені з порушенням прав її дитини-інваліда ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він має право користування цією квартирою, а попереднього дозволу органу опіки і піклування на реалізацію квартири державним виконавцем не отримано.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2015 року рішення районного суду скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано прилюдні торги, проведені 13 лютого 2013 року, з реалізації квартири АДРЕСА_1, недійсними. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційних скаргах ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_4 та ВДВС Павлоградського МРУЮ Дніпропетровської області просять скасувати рішення, апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прилюдні торги були проведені відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, інформація про проведення прилюдних торгів була розміщена на офіційному веб-сайті ДТ "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та у двох газетах, а також направлена позивачеві. Порушення, допущені державним виконавцем при проведенні виконавчих дій не вплинули на результат торгів та мають оскаржуватися окремо у передбаченому законом порядку.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що при передачі спірної квартири на реалізацію державний виконавець порушив положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (z0489-12) , оскільки не отримав відповідного попереднього дозволу органів опіки і піклування на відчуження квартири, хоча право користування нею має неповнолітня дитина. Інших порушень при проведенні прилюдних торгів не встановлено.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Павлоградського МРУЮ Дніпропетровської області від 08 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 06 грудня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором у розмірі 287 668 грн. 03 коп.

30 березня 2012 року державний виконавець склав акт опису й арешту майна, яким наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1.

У подальшому, 17 вересня 2012 року, ВДВС Павлоградського МРУЮ Дніпропетровської області доручило ПП "СП Юстиція" реалізувати на прилюдних торгах арештоване нерухоме майно зі стартовою ціною 50 337 грн. без ПДВ.

14 січня 2013 року з зв'язку з відсутністю заявок покупців прилюдні торги не відбулися.

Постановою державного виконавця від 16 січня 2013 року відбулася уцінка арештованого нерухомого майна, вартість квартири після уцінки склала 37 752 грн. 75 коп.

Прилюдні торги відбулися 13 лютого 2013 року, а їх переможцем визначено ОСОБА_4, яка сплатила за квартиру 45 тис. грн.

01 березня 2013 року державний виконавець склав акт про реалізацію предмета іпотеки.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що прилюдні торги проведені з порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема: її не повідомлено про відкриття виконавчого провадження та здійснення примусових заходів щодо продажу арештованої квартири; її не повідомлено про проведення оцінки та уцінки арештованого майна; її не повідомлено про заходи з приводу продажу арештованого майна; прилюдні торги проведені незважаючи на те, що між нею та стягувачем була досягнута домовленість про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору; прилюдні торги з продажу її квартири проведені з порушенням прав її дитини-інваліда ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він має право користування цією квартирою, а дозволу органів опіки і піклування на реалізацію квартири державним виконавцем не отримано.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) (далі - Інструкція).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).

Разом із тим з аналізу положень зазначеного Закону та Інструкції вбачається, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" та пп. 5.11, 5.12 Інструкції).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) (далі - Тимчасове положення).

Процедуру прилюдних торгів відповідно до ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України віднесено до договорів купівлі-продажу, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, п.п. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (z0152-94) , ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Указаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2012 року № 6-116цс12, від 26 грудня 2012 року №6-140цс12 та від 15 січня 2014 року № 6-148цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Апеляційний суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про визнання прилюдних торгів недійсними, виходячи лише з того, що державний виконавець під час передачі на реалізацію спірної квартири не звернувся до органів опіки і піклування для отримання попереднього дозволу на продаж квартири, право користування якою має дитина, як того вимагає п. 4.5.9 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Невиконання державним виконавцем положень зазначеної Інструкції не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а інших підстав для цього суд апеляційної інстанції не навів, колегією суддів вони також не установлені.

При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно зі ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Отже, договір іпотеки недійсним не був визнаний, а згода органу опіки та піклування потрібна для укладення договору іпотеки, а не при виконанні рішення суду щодо реалізації цього договору, тобто його виконання.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що позивачка не довела підстав визнання прилюдних торгів недійсними та визнання за нею права власності на спірну квартиру. Порушення, допущені державним виконавцем, на які посилалася позивачка, не вплинули на результат торгів.

Таким чином, районний суд правильно встановив усі фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно визначився із тим, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню, правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області задовольнити.