Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року,

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 вересня 2007 року з ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 24 295 доларів 34 центи США зі сплатою 10,08 % річних за користування кредитними коштами на строк до 5 вересня 2012 року. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконала, у зв'язку з чим станом на 11 грудня 2012 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 068 доларів 44 центи США. Вимоги кредитного договору було забезпечено шляхом укладення між сторонами кредитного договору заставного договору, предметом якого є автомобіль Мазда-6, державний номерний знак НОМЕР_1, та договору поруки, укладеного 20 жовтня 2010 року між ПАТ "Акцент-Банк" та ПАТ КБ "ПриватБанк".

Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 068 доларів 44 центи США, що є еквівалентом 134 366 грн 84 коп. та стягнути з відповідачів у солідарному порядку 10 тис. грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3 вжила всіх можливих заходів для належного виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме за умови неможливості повернення кредитних коштів добровільно та з власної ініціативи передала позивачу в рахунок погашення кредитних зобов'язань заставне майно, автомобіль, однак позивач своєчасно не вжив всі заходи для реалізації заставного майна, тому відбулось прострочення кредитора.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судами встановлено, що 6 вересня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останій кредит у розмірі 24 295 доларів 34 центи США зі сплатою 10,08 % річних за користування кредитними коштами на строк до 5 вересня 2012 року. У забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між сторонами кредитного договору 6 вересня 2007 року укладено договір застави рухомого майна, відповідно до якого у заставу передано автомобіль Мазда-6, державний номерний знак НОМЕР_1. Також у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 20 жовтня 2010 року між позивачем та ПАТ "Акцент-Банк" був укладений договір поруки.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599- 601, 604- 609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом установлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте у порушення зазначених норм закону й умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, допустивши заборгованість, а 16 лютого 2010 року видала довіреність, якою уповноважила ПАТ КБ "ПриватБанк" розпоряджатися заставним майном - автомобілем Мазда-6, державний номерний знак НОМЕР_1, який передано позивачу згідно з актом прийому-передачі.

Разом з тим умовами кредитного договору визначений порядок виконання зобов'язань боржником і вказаний договір не містить такого способу виконання як передача кредитору автомобіля, унаслідок чого боржник у подальшому звільняється від виконання договірних зобов'язань.

Проте суди у порушення ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надали належної правової оцінки доводам позивача та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.