Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2015 року,

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 грудня 2010 року між публічним акціонерним товариством "Плюс Банк", правонаступником якого є ПАТ "Ідея Банк", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 9 360 грн зі сплатою 28,2 % річних строком на 12 місяців. Оскільки позичальник не виконував зобов'язання за цим договором, утворилась заборгованість у розмірі 35 834 грн 06 коп., яку позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2013 року позов ПАТ "Ідея Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором від 10 грудня 2010 року у розмірі 21 369 грн 62 коп., з яких: 8 060 грн 01 коп. - прострочена заборгованість по кредиту; 2 624 грн 80 коп. - відсотки, 10 684 грн 81 коп. - пеня. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено. Позов ПАТ "Ідея Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором від 10 грудня 210 року у розмірі 1 891 грн 24 коп., з яких: 472 грн 16 коп. - тіло кредиту, 85 грн 38 коп. - відсотки за користування кредитом, 1 333 грн 70 коп. - пеня. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Ідея Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, допустив заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зменшив розмір заборгованості за кредитним договором, урахувавши надані відповідачем на стадії апеляційного розгляду копії квитанцій про сплату кредиту.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 10 грудня 2010 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 9 360 грн зі сплатою 20 % річних від залишкової суми кредиту з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим графіком щомісячних платежів до 10 грудня 2011 року.

Оскільки позичальник не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, за розрахунком банку утворилась заборгованість у розмірі 35 834 грн 06 коп.

Вирішуючи спір, апеляційний суд вважав, що згідно наданих відповідачем квитанцій ним за період з 28 січня 2011 року по 23 квітня 2012 року на погашення кредитної заборгованості було сплачено 12 050 грн. При цьому апеляційний суд послався на розрахунок заборгованості, наданий позивачем, з якого вбачається, що ряд платежів, виконаних відповідачем на виконання умов договору, не було враховано при обчисленні суми заборгованості. Зокрема, апеляційний суд виходив з того, що з квитанцій, наданих відповідачем, вбачається, що 31 березня 2011 року він сплатив 2 400 грн, 6 червня 2011 року - 5 250 грн, 28 жовтня 2011 року - 3 200 грн.

При цьому апеляційний суд не дав оцінки тому, що згідно виписки по рахунку в погашення заборгованості за кредитним договором, наданого банком, ОСОБА_3 31 березня 2011 року сплатив 400 грн, 18 лютого 2011 року сплатив 500 грн, 28 січня 2011 року - 400 грн, 6 серпня 2011 року - 250 грн, 28 жовтня 2011 року - 200 грн, 23 квітня 2012 року - 300 грн.

Отже, існують розбіжності між розрахунком, наданим банком та доказами, наданими відповідачем на підтвердження сплати заборгованості.

Посилаючись на копії квитанцій, як на належний доказ, апеляційний суд не врахував наступне.

Згідно з п. 1.37 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до пп. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 1 лютого 1999 року № 56/3349 (z0056-99) підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складення їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України зазначене не врахував, не дослідив достовірність та допустимість наданих ОСОБА_3 квитанцій про оплату заборгованості по кредиту чи виписки про рух коштів по рахунку боржника, яка є первинним банківським документом та містить відомості про суму здійснених клієнтом платежів; не витребував оригіналів квитанцій щодо сплати ОСОБА_3 кредитної заборгованості.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.