Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Леванчука А.О., Червинської М.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, про повернення самовільно зайнятої ділянки, усунення перешкод в користуванні нею, відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року,

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, та остаточно просила:

- зобов'язати ОСОБА_5 повернути їй самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 0,0025 га по АДРЕСА_1 та відновити попередній стан земельної ділянки шляхом демонтажу огорожі та встановлення її на межі земельних ділянок згідно державних актів на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 01 грудня 1994 року та серії НОМЕР_2 від 13 березня 2008 року, а саме, перенесення огорожі на відстань 0,42 м по довжині межі 52,78 м;

- зобов'язати ОСОБА_5 знести самочинно збудовану літню кухню по АДРЕСА_2 за свій рахунок;

- стягнути з ОСОБА_5 на її користь 3 000 грн спричиненої моральної шкоди, 3 234 грн 09 коп. витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,10 га, переданої їй у власність для обслуговування вказаного будинку, а відповідач є власником будинку АДРЕСА_2 та суміжним з нею землекористувачем.

Вказала, що згідно даних Коломийського МБТІ за її будинком закріплена земельна ділянка площею 0,1280 га; на підставі рішення Коломийської міської ради від 15 серпня 2007 року їй передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,10 га для обслуговування вказаного вище будинку, решта земельної ділянки (0,028 га) залишилася в її користуванні і вона має намір приватизувати її для ведення садівництва, проте відповідач самовільно зайняв частину приватизованої нею земельної ділянки, що знаходиться на межі її і його земельних ділянок.

Зазначила, що при проведенні МПП "Галактика-ХХІ" замірів її земельної ділянки виявлено самовільне захоплення відповідачем 20 кв. м її земельної ділянки, що підтверджується план-схемою, складеною 23 серпня 2010 року МПП "Галактика-ХХІ", отже її земельна ділянка зменшилася до 980 кв. м.

Також вказала, що відповідач самовільно побудував на межі їх земельних ділянок літню кухню, у зв'язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_4 вважала, що в результаті неправомірних дій відповідача вона позбавлена права належного володіння та користування своєю земельною ділянкою, що спричинило їй моральну шкоду, у зв'язку з чим просила задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2014 року в задоволені позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов'язано ОСОБА_5 повернути належну ОСОБА_4 самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 0,0025 га по АДРЕСА_1 та відновити попередній стан даної частини земельної ділянки шляхом демонтажу огорожі та встановити огорожу на межі земельних ділянок по довжині 52,78 м. згідно державних актів на право приватної власності на землю, виданих на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по лінії, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 27 березня 2014 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_5 знести самочинно збудовану літню кухню та стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди і задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_5, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення в частині повернення земельної ділянки та відновлення її попереднього стану заявником не оскаржуються, тому на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряються.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), керувався ст. 125, ч. ч. 1, 4 ст. 126, ч. 1 ст. 153 ЗК України та врахував висновок судової земельно-технічної експертизи від 27 березня 2014 року, дійшовши до правильного висновку про те, що спірна літня кухня побудована на належній відповідачу земельній ділянці, яка була відведена для її будівництва на підставі рішення органу місцевого самоврядування, який дає право на виконання таких робіт відповідно до затвердженого проекту; доказів про порушення відповідачем будівельних норм і правил при будівництві літньої кухні позивачем не надано і передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди немає.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.