Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

Ізмайлової Т.Л.,

суддів: Кузнєцова В.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою представника Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області - Марискіної Олени Олександрівни - на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 березня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

На обґрунтування вимог позивачі посилалися на те, що 15 жовтня 1993 року було зареєстроване селянське (фермерське) господарство "Венера" (далі - СФГ "Венера"), головою якого був ОСОБА_6 Відповідно до чинного на той час законодавства Кременчуцька райдержадміністрація видала на ім'я ОСОБА_6 державний акт серії НОМЕР_2 за № 112 на право постійного користування земельною ділянкою площею 41,4 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району.

Після смерті ОСОБА_6 у грудні 2004 року, позивачі - син та дружина померлого, зверталися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їм було відмовлено з підстав ненадання правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку.

Посилаючись на те, що нотаріусом безпідставно було відмовлено їм у видачі свідоцтва про право на спадщину на користування вказаною земельною ділянкою, просили суд визнати за ними в рівних частинах в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, право на постійне користування земельною ділянкою площею 41,4 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 березня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частинах у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право постійного користування земельною ділянкою площею 41,4 га, яка розташована на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області для організації селянського (фермерського) господарства, що підтверджується держаним актом серії НОМЕР_2 за № 112 від 1993 року, виданого на ім'я ОСОБА_6

У касаційній скарзі представник Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області - Марискіна О.О. - порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що згідно із державним актом серії НОМЕР_2 за № 112, виданого на ім'я ОСОБА_6 у 1993 році, за ним закріплюється в безстрокове і безплатне користування 41,4 га землі для ведення селянського (фермерського) господарства на території Демидівської сільської ради в межах згідно з планом землекористування.

Вказаний державний акт видано Виконавчим комітетом Демидівської сільської ради Кременчуцького району та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 112.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зв'язку зі смертю голови СФГ "Венера", новим головою став його син ОСОБА_2, а членами господарства дружина - ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Після смерті спадкодавця його спадкоємці - дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 звернулися до Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Постановами державного нотаріуса Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори від 30 грудня 2013 року та 21 травня 2014 року відмовлено, відповідно, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії з підстав не подання спадкоємцями правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а саме державного акта.

Згідно до ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року, успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Із матеріалів справи, зокрема постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування земельною ділянкою площею 41,4 га, у зв'язку із відсутністю державного акта на право користування земельною ділянкою.

Питання видачі свідоцтв на право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України "Про нотаріат " (3425-12) та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (z0282-12) .

Підстави відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України "Про нотаріат ". Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, законом визначено чіткий перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Відсутність державного акта на право користування земельною ділянкою не є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на користування земельною ділянкою, оскільки чинним законодавством передбачено можливість успадкування права користування земельною ділянкою, яка надавалася для сільськогосподарських потреб - ведення фермерського господарства і право на користування якою у встановленому порядку посвідчене за особою, спадкоємцем якої є позивач.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що спадкоємці мають право на успадкування права користування землею відповідно до ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" та положень ч. 2 ст. 407 ЦК України, оскільки до складу спадщини увійшли всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю ОСОБА_6 на час відкриття спадщини і не припинилися у зв'язку з його смертю.

З огляду на викладене, враховуючи встановленні судами обставини, оскаржувані рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, тому підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області - Марискіної Олени Олександрівни -відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.