Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Касьяна О.П., Остапчука Д.О., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва", третя особа - ОСОБА_5, про визнання членом сім'ї наймача, визнання права користування жилим приміщення та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації та комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" (далі - КП "Господар Дарницького району м. Києва") про визнання членом сім'ї наймача, визнання права користування жилим приміщення та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22 серпня 1964 року ОСОБА_7 видано ордер на зайняття ним та членами його сім'ї квартири АДРЕСА_1, а 10 грудня 1697 року та 15 січня 1973 року між ним та Управлінням будинку № 7 Дарницької дистанції будівель та споруд укладено типові договори найму цієї квартири. В подальшому у зв'язку зі смертю квартиронаймача - ОСОБА_7, права квартиронаймача було переведено на ОСОБА_8, після її смерті - на ОСОБА_9, а після смерті останнього - на ОСОБА_10, яка 19 грудня 2013 року також померла. Позивач зазначала, що вона є матір'ю померлої ОСОБА_10, наймача за раніше укладеного договору найму житлового приміщення.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила позов задовольнити, визнати її членом сім'ї померлої ОСОБА_10 - наймача квартири АДРЕСА_1, визнати за нею право користування цією квартирою та зобов'язати КП "Господар Дарницького району м. Києва" внести зміни у раніше укладений договір найму.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2014 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмолено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку та вірно виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Однак факт спільного проживання позивача з донькою за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджений наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Суди правильно визначили характер спірних правовідносин й вірно застосували положення норм матеріального права та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на увагу не заслуговують й висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.