Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" про визнання права власності на квартиру та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" на рішення апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року,

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" (далі - ТОВ "Аверс-Сіті") про визнання права власності на об'єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язання передати технічну документацію (технічні паспорти) на вказану квартиру.

На обґрунтування позову посилалася на те, що 29 серпня 2011 року між нею, ОСОБА_4 та ТОВ "Аверс-Сіті" укладено договір відступлення права вимоги. Відповідно до його умов ОСОБА_3 набула право вимоги до ТОВ "Аверс-Сіті" щодо майнових прав на об'єкт нерухомості у вигляді спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 22 серпня 2011 року № 1/53_ИП.

Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав та згідно з положенням договору відступлення права вимоги позивач набуває права власності на квартиру після введення об'єкта капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок передачі майнових прав визначений у п. 3 договору, а саме: "майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта. Акт підписується сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100 % вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкта капітального будівництва". Право власності на майнові права від продавця до покупця переходить після підписання акта.

Проте акт приймання-передачі майнових прав на квартиру не укладено між нею та ТОВ "Аверс-Сіті" до цього часу. Загальна вартість майнових прав на квартиру становить 279 012 грн 50 коп. Факт відсутності заборгованості зі сплати майнових прав на квартиру за договором підтверджується довідкою. Будинок було введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року, що підтверджується сертифікатом відповідності від 16 вересня 2011 року серії КС № 16411043016. Рішенням Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області від 22 вересня 2011 року № 270 "Про оформлення та видачу ТОВ "Аверс-Сіті" свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна" було дано доручення БТІ оформити та видати поквартирно свідоцтва про право власності ТОВ "Аверс-Сіті" на квартири введеного в експлуатацію будинку.

Дізнавшись про вказані рішення, позивач ОСОБА_3 неодноразово зверталася до ТОВ "Аверс-Сіті" з вимогою надати всі необхідні документи на квартиру, виконати умови договору та підписати відповідний акт. Проте відповідач вимоги позивача не задовольнив. Таким чином, просила позов задовольнити.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року рішення міського суду скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1. У решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Аверс-Сіті", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що звернення позивача ОСОБА_3 з даним позовом є передчасним, оскільки вона не набула права власності на спірну квартиру у порядку, встановленому ч. 2 ст. 331 ЦК України та ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому відповідач не міг оспорити або не визнати право власності, яке ОСОБА_3 на момент звернення до суду не мала.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд правильно виходив з того, що позивач є власником майнових прав на спірну квартиру, заборгованості позивачки перед відповідачем немає, у даний час зареєстровано право власності за ТОВ "Аверс-Сіті" на підставі свідоцтва про право власності, тобто даний об'єкт нерухомості введений в експлуатацію. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру. Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання передати ОСОБА_3 технічну документацію (технічний паспорт) на спірну квартиру, апеляційний суд виходив із того, що обов'язок передати технічний паспорт на квартиру відсутній, згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу майнових прав оформлення права власності на об'єкт нерухомості здійснюється покупцем самостійно за власний рахунок.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судами установлено, що між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ "Аверс-Сіті" укладено договір відступлення права вимоги від 25 серпня 2011 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 набула права вимоги до ТОВ "Аверс-Сіті" щодо майнових прав на об'єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 22 серпня 2011 року № 1/53_ИП.

Вартість майнових прав на квартиру становить 279 012 грн 50 коп., які повністю сплачені, про що свідчить відповідна довідка.

Згідно з умовами договору майнові права на об'єкт нерухомості передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта. Акт підписується сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100 % вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкта капітального будівництва. Право власності на майнові права переходить від продавця до покупця після підписання акта.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

На час укладення сторонами договору про фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України від 19 червня 2003 року № 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) та від 18 вересня 1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) .

Ні зазначеними нормами, ні нормою статті 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації визначено вказаними нормами.

Враховуючи, що забудовник відповідно до умов договору інвестування передав за актом позивачці нежитлові приміщення та звернувся до виконавчого комітету із заявою про оформлення права власності за інвесторами, а виконавчий комітет ухвалив рішення про оформлення права власності за інвесторами, висновок суду про необхідність захисту прав позивачки шляхом визнання за нею права власності на новостворене майно на підставі статті 392 ЦК України не можна визнати обґрунтованим.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи у який передбачений законом спосіб позивачка набула права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не надано доказів того, що у ОСОБА_3 виникло право власності на спірну квартиру, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року скасувати, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.