Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К., Мазур Л.М., Писаної Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства "Харківводоканал" про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Комунального підприємства "Харківводоканал", яке діє через представника Токарєва Сергія Вікторовича, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року,

У січні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за пропозицією відповідача 21 жовтня 2013 року між сторонами було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого позивач є споживачем указаних послуг, а відповідач - виконавцем цих послуг. У подальшому було з'ясовано, що підписано екземпляри договорів з різними умовами надання послуг. У зв'язку з неправомірними діями КП "Харківводоканал" позивачу було завдано моральну шкоду. Враховуючи викладене, ОСОБА_6 просив позов задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним розділ 6 у договорі 2ФО про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 21 жовтня 2013 року № 499117/мо, укладеному КП "Харківводоканал" в особі в.о. начальника абонентної служби по роботі з абонентами - ФО Департаменту збуту Волочій О.В., з ОСОБА_6 Стягнуто з КП "Харківводоканал" на користь ОСОБА_6 498,02 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник КП "Харківводоканал", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із наявності правових підстав для визнання недійсним розділу шостого у договорі 2ФО, що знаходиться у розпорядженні КП "Харківводоканал", про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 21 жовтня 2013 року № 499117/мо та відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Судами встановлено, що 21 жовтня 2013 року між ОСОБА_6 та КП "Харківводоканал" укладено договір № 499117/мо про надання послуг з централізованого постачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_6 та уповноваженою особою підприємства Волочій О.В. у двох екземплярах та скріплений печаткою, один з яких форми 1-ФО зберігається у позивача, а інший форми 2-ФО - у відповідача.

Представником КП "Харківводоканал" позивачу було видано екземпляр вказаного вище договору форми 1-ФО, тобто, що стосується мешканців будинку комунальної форми власності, а в розпорядженні відповідача залишився екземпляр договору від 21 жовтня 2013 року форми 2-ФО для мешканців будинку не комунальної форми власності.

Вказані обставини підтверджуються також листом першого заступника генерального директора КП "Харківводоканал", відповідно до якого за вказані допущені порушення посадових обов'язків робітника КП "Харківводоканал" притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, судами встановлено, що відповідачем зміни до розділу 6 укладеного сторонами договору про надання послуг з централізованого постачання та водовідведення не вносились, що примірник договору, який був виданий позивачеві, є правильним, а примірник, який наявний у відповідача, - помилково оформлений на іншому бланку. Ця помилка відповідачем визнана, не оспорюється. Судом також встановлено, що відповідач вчинив дії щодо усунення помилки шляхом надіслання для підписання примірника договору на правильному бланку.

Таким чином, встановивши, що укладенню між сторонами підлягав договір саме на бланку 1-ФО, який в одному примірнику підписаний сторонами та наявний у позивача, суди не обґрунтували підстав для визнання недійсним розділу 6 договору на бланку 2-ФО, який взагалі не підлягав укладенню між сторонами.

Крім того, судами не встановлено, яким чином умови розділу 6 такого договору впливають на права та інтереси позивача. Так, суди, зазначаючи про те, що відповідач як доказ наявності між сторонами договірних відносин надавав свій примірник договору при зверненні до ОСОБА_6 з позовом в іншому судовому провадженні, не встановили, чи призвело це до негативних наслідків для останнього.

Колегія суддів також не може погодитися із висновком судів у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Так, судом установлено, що між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого постачання та водовідведення.

За змістом п. 4. ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін.

При вирішенні спору суди не врахували та не звернули уваги на те, що шкода, завдана порушенням договірних зобов'язань, не може відшкодовуватися на підставі ст. 1167 ЦК України, яка регулює порядок відшкодування шкоди, що виникає із позадоговірних (деліктних) відносин.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал", яке діє через представника Токарєва Сергія Вікторовича, задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.