Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 26 червня 2006 року між ним та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 3 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору, станом на 15 січня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 26 167 грн 27 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 7 923 грн 15 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 16 521 грн 87 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 1222 грн 25 коп., яку банк просив стягнути з ОСОБА_2

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 лютого 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 17 941 грн 16 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2015 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 лютого 2015 року скасовано, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову банку відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки банк звернувся до суду зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою у суді першої інстанції, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.