Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 31 січня 2007 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику 350 тис. грн строком до 31 грудня 2009 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за договором позики, просив стягнути з відповідача 645 843 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 645 843 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Суди обґрунтовано задовольнили позов відповідно до вимог ст. ст. 1046, 1050 ЦК України, оскільки належних доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором позики не надано, розрахунок боргу у встановленому законом порядку відповідачем не спростований. Згідно з висновком експерта державного науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України підпис у графі позичальник у договорі позики від 31 січня 2007 року виконаний ОСОБА_2 Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16 квітня 2015 року № 2624/15-33 у договорі позики від 31 січня 2007 року, спочатку був надрукований текст договору, а потім був виконаний підпис від імені ОСОБА_2

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.