Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Колодійчука В.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Ві Ес Банк" про визнання недійсним кредитного договору та додатків до нього, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2016 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який уточнив під час розгляду справи, до публічного акціонерного товариства "Ві Ес Банк" (далі - ПАТ "Ві Ес Банк") про визнання недійсним кредитного договору та додатків до нього.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що в кредитному договорі від 10 жовтня 2008 року № KF 53125, укладеному між ним та публічним акціонерним товариством "Фольксбанк" передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентів за користування кредитом всупереч вимогам ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. ч. 2, 3 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Вважав несправедливою умову договору, якою передбачено, що визнання недійсними окремих частин правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, оскільки така обмежує права позичальника. Крім того, зазначав, що несправедливою є умова, якою передбачено встановлення додаткових обов'язків позичальника залежно від строків надіслання повідомлення банком про здійснення внесків, час яких не настав, а не отримання повідомлень банку позичальником.

Враховуючи викладене, просив визнати недійсним повністю кредитний договір від 10 жовтня 2008 року № KF 53125 та визнати недійсними додатки № 2 та № 3 від 04 листопада 2008 року до зазначеного кредитного договору.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишити позовну заяву без розгляду, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши, що зміст оспорюваного кредитного договору в повному обсязі відповідає вимогам, встановленим в законі, при укладенні договору банком дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач ОСОБА_4 під час укладення кредитного договору був ознайомлений з усіма його умовами, в тому числі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, у тому числі, процентної ставки, вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.