Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року, -

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк") звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 21 квітня 2008 року у розмірі 145 647 грн 12 коп. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 185 258 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних, строком на 60 місяців з кінцевим терміном повернення не пізніше 21 квітня 2013 року. В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором з ОСОБА_1 було укладено договір застави механічного транспортного засобу, а з ОСОБА_2 - договір поруки. Вказував, що позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 145 647 грн 12 коп., яку й просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17 липня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто на ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 21 квітня 2008 року у розмірі 145 647 грн 12 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року заочне рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 21 квітня 2008 року у розмірі 145 647 грн 12 коп. скасовано.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 21 квітня 2008 року у розмірі 145 647 грн 12 коп. та судові витрати.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Отже, судові рішення оскаржуються в частині позовних вимог до ОСОБА_2, а тому в іншій частині в силу ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що позивачем виконано умови договору та видано грошові кошти ОСОБА_1, який умови договору щодо повернення коштів не виконав, а відтак утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню на користь банку з позивальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів та відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, виходив із того, що позивач без згоди поручителя вніс зміни до кредитного договору, чим збільшив обсяг його відповідальності; а тому правовідносини між банком та поручителем припинилися.

Встановлено й це убачається з матеріалів справи, що ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги висновків суду не спростовують.

Судами установлено, що 21 квітня 2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 185 258 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних, строком на 60 місяців з кінцевим терміном повернення не пізніше 21 квітня 2013 року.

Між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 29 січня 2009 року було укладено додатковий договір № 1 до вищевказаного кредитного договору та внесено зміни до п. 3.3.4 кредитного договору.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 21 квітня 2008 року з ОСОБА_1 було укладено договір застави механічного транспортного засобу, а з ОСОБА_2 - договір поруки.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов договору утворилась заборгованість у розмірі 145 647 грн 12 коп.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель, за змістом указаних норм матеріального права, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, пунктом 1 договору поруки від 21 квітня 2008 року визначено, що поручитель відповідає перед кредитором солідарно у повному обсязі за виконання своєчасно боржником зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

При цьому, положення зазначеного договору не містять інформації про те, що така зміна та доповнення умов основного договору повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-100цс12 від 26 вересня 2012 року, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, оскільки зміни, внесені в кредитний договір додатком № 1, не звільняють сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором поруки не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні.

Таким чином, апеляційний суд вірно встановив фактичні обставини справи, доводи касаційної скарги, матеріали витребуваної справи, зміст ухвали апеляційного суду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.

З урахуванням викладеного та положення ч. 2 ст. 337 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.