Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Амеліна В.І., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2015 року,

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 01 червня 2004 року був укладений кредитний договір № VIH0G002020211, на виконання якого відповідачці надано кредит в розмірі 19 тис. дол. США терміном до 01 червня 2014 року, чим виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

Відповідачка на порушення норм закону та умов кредитного договору зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, допустила заборгованість, яка станом на 20 серпня 2014 року становить 5 440,89 дол. США.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2015 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1 485 дол. США (еквівалентно 19 274 грн 76 коп.) процентів за користування кредитом, 314 дол. США (еквівалентно 4 158 грн 75 коп.) пені за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором від 01 червня 2004 року № VIH0G002020211 за період з 23 жовтня 2013 року до 01 червня 2014 року, всього 1 799,58 дол. США, що еквівалентно 23 433 грн 51 коп.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що 01 червня 2004 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № VІН0С002020211, згідно з яким ПАТ КБ "ПриватБанк" надало відповідачці кредит у розмірі 19 тис. доларів США терміном до 01 червня 2014 року.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 22 жовтня 2013 року, у розмірі 49 032 грн 02 коп., а саме: 5 185,5 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, що еквівалентно 41 447 грн 71 коп., 684,73 доларів США - заборгованість за відсотками, що еквівалентно 5 473 грн 05 коп., 2 111 грн 27 коп. - заборгованість за пенею, а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 490 грн 32 коп. Рішення набрало законної сили 23 березня 2014 року (а. с. 31-34).

Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 07 травня 2014 року (а. с. 30) рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 29 квітня 2014 року № k24/T/78 про внесення готівки в сумі 49 032 грн 02 коп. (а. с. 28).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2014 року доведено, що банк скористався правом дострокової вимоги за кредитним договором, та цим рішенням було стягнуто не лише прострочену заборгованість за тілом кредиту та відсотками, але й усе тіло кредиту, яке підлягало поверненню, що також підтверджено і розрахунком заборгованості (а. с. 9), та дійшов висновків про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3 035,27 доларів США задоволенню не підлягають, оскільки це потягне за собою подвійне стягнення тіла кредиту.

Такі висновки є законними і обґрунтованими.

Разом із тим в частині стягнення відсотків за користування кредитом, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні норм матеріального права.

Так, апеляційний суд вважав, що заборгованість згідно з рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2014 року за відсотками та пенею стягнута станом на 22 жовтня 2013 року, в той час коли грошові кошти були надані позивачем відповідачу в термін до 01 червня 2014 року. З огляду на таке апеляційний суд вважав, що до 01 червня 2014 року банк за умови неповернення суми кредиту в повному обсязі вправі нараховувати проценти відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору, а отже, вимоги про стягнення процентів з 23 жовтня 2014 року (проценти до 22 жовтня 2014 року були стягнуті рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2014 року) до 01 червня 2014 року (до дня закінчення строку дії договору) підлягають стягненню з відповідача та ця сума згідно з наданим банком розрахунком (а. с. 5-9) становить 1 485 доларів США, що еквівалентно 19 274 грн 76 коп. (за курсом 13 грн 22 коп. за долар США, який зазначений позивачем відповідно до службового розпорядження НБУ від 20 серпня 2014 року).

Проте з висновком апеляційного суду в повній мірі погодитися не можна з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2014 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 22 жовтня 2013 року, стягнута достроково.

Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 07 травня 2014 року (а. с. 30) рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 29 квітня 2014 року № k24/T/78 про внесення готівки в сумі 49 032 грн 02 коп. (а. с. 28).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Наведених роз'яснень п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) апеляційний суд в повній мірі не врахував та, встановивши, що судовим рішенням з відповідача заборгованість за тілом кредиту була стягнута в повному обсязі, дійшов помилкового висновку про дію кредитних правовідносин в подальшому та наявність у банку права на нарахування відсотків після 13 березня 2014 року.

Із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

Вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України банк не заявляв.

Наведеному, а також наявним у справі доказам щодо дострокового стягнення кредиту та виконання судового рішення в примусовому порядку апеляційний суд належної оцінки не надавав, розміру дійсної заборгованості відповідача не встановив, з огляду на що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду Вінницької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.