Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 09 липня 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") укладений договір про розміщення вкладу на умовах депозитного продукту "Швейцарський "Постійний" "Квартальний", відповідно до якого він передав банку грошову суму у розмірі 5 663 долари США строком на 13 місяців, а банк зобов'язався повернути вклад з нарахованими 9,5 % річних, та з 18 березня 2014 року процентна ставка збільшувалася до 10 % річних. 09 серпня 2014 року закінчився термін розміщення вкладу і 11 серпня 2014 року позивач звернувся до банку із заявою про видачу вкладу, проте йому було повернуто лише частину вкладу, чим йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 6 000 грн.

З урахуванням уточнених вимог позивач просив стягнути з відповідача на його користь неповернуту суму вкладу у розмірі 2 109 доларів 75 центів США, відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 131 долар 07 центів США, неустойку у розмірі 43 долари 43 центи США, упущену вигоду у розмірі 11 298 грн, майнову шкоду у розмірі 611 грн 05 коп., моральну шкоду у розмірі 6 000 грн.

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_4 неповернуту суму вкладу у розмірі 2 109 доларів 75 центів США, відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 131 долар 07 центів США, неустойку у розмірі 43 долари 43 центи США, упущену вигоду у розмірі 11 298 грн, майнову шкоду у розмірі 611 грн 05 коп., моральну шкоду у розмірі 6 000 грн.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року рішення апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2015 року в частині стягнення з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_4 упущеної вигоди у розмірі 11 298 грн та моральної шкоди у розмірі 6 000 грн скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 09 липня 2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ "ВіЕйБі Банк" укладений договір про розміщення вкладу на умовах депозитного продукту "Швейцарський "Постійний" "Квартальний", відповідно до якого ОСОБА_4 передав банку грошову суму у розмірі 5 663 долари США строком на 13 місяців, а банк зобов'язався повернути вклад з нарахованими 9,5 % річних, та з 18 березня 2014 року процентна ставка встановлювалася 10 % річних.

09 серпня 2014 року закінчився термін розміщення вкладу і 11 серпня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до банку з заявою про видачу вкладу, проте йому було повернуто частину вкладу, частина коштів поверталася у жовтні 2010 року й не повернутою на час прийняття судом рішення залишились сума коштів у розмірі 2 109 доларів 75 центів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно із ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Суди правомірно стягнули з відповідача нараховані та невиплачені відсотки та неустойку.

Посилання скаржника на те, що апеляційний суд не взяв до уваги його уточнень позовних вимог, викладених в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Тобто, апеляційний суд перевіряв рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених позивачем в суді першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, оскільки можливість продати суму вкладу в іноземній валюті за більш вигідним курсом не є упущеною вигодою, а відшкодування моральної шкоди договором банківського вкладу не передбачено.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2015 року, в його незміненій частині та рішення апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.