Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Журавель В.І., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства "Бурка В.В." до прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою фермерського господарства "Бурка В.В." на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 квітня 2015 року,

У вересні 2014 року фермерське господарство "Бурка В.В." (далі - ФГ "Бурка В.В.") звернулося до суду з позовом до прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, у якому позивач просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України кошти в сумі 7 млн грн, з яких 5 млн грн на відшкодування матеріальної шкоди в результаті протиправних дій прокуратури Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації та 2 млн грн. на відшкодування моральної шкоди в результаті протиправних дій прокуратури Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

На обґрунтування позову посилався на те, що 22 серпня 2011 року до Генеральної прокуратури України ним було направлено звернення з проханням провести перевірку та притягнути до відповідальності згідно норм чинного законодавства старшого помічника прокурора Львівської області з питань забезпечення доступу до публічної інформації Лев С. за порушення вимог ст. ст. 19, 40, 68 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про інформацію" (2657-12) , ст. ст. 1, 4, ч. 2 ст. 5, 10, 13, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ст. 400-8 КПК України, п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". Листом від 6 вересня 2011 року № 19-р вказане звернення Генеральною прокуратурою було направлене до прокуратури Львівської області. Листом від 12 січня 2011 року № 06/2-2656-11 виконувач обов'язків прокурора Львівської області Ліуш І. повідомив, що порушень вимог чинного законодавства при розгляді його звернень від 16 лютого 2011 року та 08 серпня 2011 року прокуратурою області не встановлено.

22 лютого 2013 року Галицький районний суд м. Львова у справі № 461/1128/13-к визнав незаконною бездіяльність прокуратури Львівської області під час розгляду та перевірки клопотання Бурки В.В. про перегляд судових рішень, постановлених за результатами розгляду скарг на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 жовтня 2005 року, винесену старшим слідчим прокуратури Сокальського району Львівської області Савяк А.Б.; постанову Сокальського районного суду від 8 грудня 2005 року; ухвалу колегії суддів судового палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2006 року та постанову судді Верховного Суду України Кияшко А.Я. від 26 квітня 2006 року. Зобов'язано прокуратуру Львівської області прийняти рішення відповідно до вимог ст. 400-8 КПК України за клопотанням Бурки В.В. про перегляд судових рішень, постановлених за результатами розгляду скарг на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 жовтня 2005 року, винесену старшим слідчим прокуратури Сокальського району Львівської області Савяк А.Б.; постанови Сокальського районного суду від 8 грудня 2005 року; ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2006 року та постанови судді Верховного Суду України Кияшко А.Я. від 26 квітня 2006 року. 24 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області залишила без змін вищевказану постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2013 року. Таким чином вважає, що виконувач обов'язків прокурора Львівської області Ліуш І. при розгляді його звернення від 22 серпня 2011 року надав недостовірну і неповну інформацію, яка підлягала наданню.

На обґрунтування заподіяної матеріальної шкоди посилався на те, що на початку 2003 року фермерське господарство через першого віце-президента міжнародної академії Біоенерготехнологій академіка Бойко А.Г. проводило переговори із зарубіжними інвесторами про інвестиції і спільну діяльність. Відповідно до домовленостей в серпні 2003 року повинно було розпочатись фінансування даного проекту на загальну суму інвестування 16,2 млн грн. 13 червня 2003 року державні інспектори рибоохорони незаконно на території ставка у с. Поториця у представника фермерського господарства, з використанням сили, вилучили рибу, виловлену із ставка та сітки, які належали фермерському господарству. В газеті "Суботня Пошта" від 19 червня 2003 року редактор газети ОСОБА_8, який брав участь у вилові риби, написав статтю "ІНФОРМАЦІЯ_1". У зв'язку з вказаними подіями Бойко А.Г. 15 серпня 2003 року надіслав фермерському господарству листа, в якому повідомив про відмову у виділенні вищевказаних інвестиційних коштів. Фермерське господарство зверталось до прокуратури для притягнення до відповідальності рибінспекторів. Прокуратура виносила постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які неодноразово скасовувались судом. Зазначає, що фермерське господарство не отримало чистого прибутку в 2005 році - 0,098 млн грн, а в 2006 році - 0,182 млн грн, в 2007 році - 1,12 млн грн, в 2008 році 1,75 млн грн, в 2009 році - 2,52 млн грн, 2010 році - 3,99 млн грн, 2011 році - 5,88 млн грн, 2012 році - 6,86 млн грн. Просив позов задовольнити.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 8 квітня 2015 року, у задоволенні позову ФГ "Бурка В.В." відмовлено.

У касаційній скарзі ФГ "Бурка В.В.", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням норм ст. ст. 1167, 1176 ЦК України, дійшов правильного висновку про те, що обов'язковою умовою відшкодування матеріальної та моральної шкоди є наявність вини у діях особи, яка заподіяла шкоду. Позивачем не надано доказів заподіяння шкоди відповідачами, не наведено причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідачів та їх наслідками, а тому суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фермерського господарства "Бурка В.В." відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.