Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В., Леванчука А.О., Фаловської І.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 8 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2015 року,

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 15.2/АА-164.07.2, відповідно до умов якого останньому було відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 68 600 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,5% річних, у подальшому додатковою угодою збільшено до 16 % річних та строком повернення цих коштів до 23 квітня 2010 року включно.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 28 травня 2014 року становила 36 885,95 доларів США та 695 485 грн 42 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 8 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2015 року, в задоволенні позову ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Родовід Банк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 15.2/АА-164.07.2, відповідно до умов якого останньому було відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 68 600 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,5% річних, у подальшому додатковою угодою від 17 жовтня 2008 року збільшено до 16 % річних та встановлено строк повернення цих коштів до 23 квітня 2010 року включно.

З січня 2009 року позичальник припинив виконання своїх зобов'язань за договором і станом на 28 травня 2014 року за ним рахувалася заборгованість у загальному розмірі 36 885,95 доларів США та 695 485 грн 42 коп., з яких: 30 473,92 доларів США - борг за кредитом; 6 412,03 доларів США - заборгованість за відсотками, 635 872 грн 38 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, 59 613 грн 04 коп. - 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (чч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Оскільки умовами договору укладеного сторонами встановлені окремі самостійні зобов'язання, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року, у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року, у справі № 6-20цс14, від 18 червня 2014 року, у справі № 6-61 цс14, які згідно із ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для суддів.

Судами встановлено, що про порушення свого права позивач дізнався у січні 2009 року, коли відповідач не здійснив черговий щомісячний платіж. З позовом до суду позивач звернувся 21 липня 2014 року, що свідчить про пропущення позивачем строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем у заяві від 25 вересня 2014 року.

Суди також правильно вважали, що звернення позивача з позовами у жовтні 2011 року до Корольовського районного суду м. Житомира та у червні 2012 року до Солом'янського районного суду м. Києва не свідчить про переривання строку позовної давності.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують, тому судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 8 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.