Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О., Касьяна О.П., Мостової Г.І., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Брюховицької селищної ради м. Львова, ОСОБА_6, третя особа - відділ Держземагенства у м. Львові, про визнання незаконним та скасування рішення, державного акта на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року,

У лютому 2014 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, Брюховицької селищної ради м. Львова про визнання незаконним та скасувати п. 1.9 рішення Брюховицької селищної ради від 20 жовтня 2005 року № 521 "Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт Брюховичі" про передачу ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0632 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1, скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 20 березня 2006 року серії НОМЕР_1, виданий останній та державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався, що оскаржуване рішення Брюховицької селищної ради суперечить чинному законодавству та порушує право ДТГО "Львівська залізниця" на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху. До того ж з ДТГО "Львівська залізниця" не погоджувались, ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та не надавалося погодження на вилучення даної земельної ділянки. Таким чином в порушення вимог п. "б" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) Брюховицька селищна рада прийняла незаконне рішення, яким передала у власність ОСОБА_6 частину земель залізниці та на підставі вказаного рішення останній незаконно було видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2014 року у задоволенні ДТГО "Львівська залізниця" відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ДТГО "Львівська залізниця" задоволено. Визнано нечинним п. 1.9 рішення 16-ої сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради від 20 жовтня 2005 року № 521 про затрведження технічної документації для видачі державного акта на право власності на землю і безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0632 га для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 20 березня 2006 року серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_6 на підставі зазначеного рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом "ж" ч. 3 ст. 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти (ч. 3 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) (чинним на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" (далі - ЗУ "Про залізничний транспорт") землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України (2768-14) та Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) (далі - ЗУ "Про транспорт").

Частиною 2 ст. 6 ЗУ "Про залізничний транспорт" встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про транспорт" землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України (2768-14) , для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про транспорт"). Ця норма закону кореспондується з положенням ст. 68 ЗК України.

Судами встановлено, що п. 1.9 рішення сесії Брюховицької селищної ради від 20 жовтня 2005 року № 521 "Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт Брюховичі" затверджено технічну документацію для видачі державного акта на землю і передано безоплатно ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0632 га для ведення індивідуального садівництва на вул. Потічок у смт Брюховичі. 20 березня 2006 року виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради ОСОБА_6 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги План смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці 1962 року, зокрема що з 1962 року смуга відведення шириною 40 метрів перебуває у правомірному користуванні позивача по справі і селищною радою оскаржуваним рішенням в порушення ст.ст. 140- 149 ЗК України було фактично припинено право користування позивача на частину земельної ділянки площею 0,009 га.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду, залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.