Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Амеліна В.І., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання договору факторингу частково недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року,

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") про визнання договору факторингу частково недійсним.

Посилався на те, що 08 серпня 2008 року між ним та ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником ВАТ "Сведбанк", у свою чергу правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", укладений кредитний договір № 2622/0808/71-079, відповідно до якого позивач отримав кредит в розмірі 155 000 доларів США терміном до 01 серпня 2038 року зі сплатою 11,9 % річних.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником ВАТ "Сведбанк", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладений договір факторингу № 15, відповідно до якого ПАТ "Сведбанк" передало ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 2622/0808/71-079.

Також 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір факторингу, за яким останньому передано права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 2622/0808/71-079.

Позивач вважає договір факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладений між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс", недійсним, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не повідомило позивача про відступлення права вимоги за кредитним договором. На підставі судового рішення вже ведеться стягнення з нього, як солідарного боржника за кредитним договором, заборгованості, що підтверджує відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний договір факторингу відповідає вимогам чинного законодавства, був спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, на виконання умов цього договору банк передав фактору всю необхідну документацію, а фактор у свою чергу оплатив ціну продажу.

Судами встановлено, що 08 серпня 2008 року між ним та ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником ВАТ "Сведбанк", у свою чергу правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", укладений кредитний договір № 2622/0808/71-079, відповідно до якого позивач отримав кредит в розмірі 155 000 доларів США терміном до 01 серпня 2038 року зі сплатою 11,9 % річних.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який виступає правонаступником ВАТ "Сведбанк", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладений договір факторингу № 15, відповідно до якого ПАТ "Сведбанк" передало ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 2622/0808/71-079.

Також 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір факторингу, за яким останньому передано права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 2622/0808/71-079.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Також суди вірно звернули увагу на те, що новий кредитор не позбавляється можливості на умовах, визначених кредитним договором, реалізувати своє право грошової вимоги, щодо якого спір вирішено в судовому порядку, оскільки це не призведе до подвійного притягнення боржника до відповідальності, враховуючи те, що дострокове присудження до виконання заборгованості за кредитним договором на підставі рішення суду та відкриття виконавчого провадження не є фактичним виконанням умов кредитного договору та не є перешкодою для укладання договору факторингу.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.