Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Гвоздика П.О., Амеліна В.І., Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., за участю представників відповідача: Петасюк Л.В., Сухенко С.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Міністерства культури України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства культури України про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення коштів, за касаційною скаргою першого заступника міністра Міністерства культури України на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року, за касаційними скаргами ОСОБА_8 та ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_8, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства культури України від 08 жовтня 2014 року № 676/0/17-14 "Про звільнення ОСОБА_8."; поновити його на роботі на посаді генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України; стягнути з Міністерства культури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 100 тис. грн для відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивував тим, що 29 квітня 2009 року було видано постанову Президії Національної академії наук України № 125 "Про затвердження директорів наукових установ НАН України". Письмовий трудовий договір - контракт в розумінні ч. 3 ст. 21 КЗпП України з ним не укладався. За відсутності контракту строк його дії, відповідно, не встановлювався.

08 травня 2012 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 712/3848/12 його було поновлено на посаді директора Національного музею народної архітектури та побуту України. Судом встановлено, що він приступив до виконання обов'язків керівника музею 05 травня 2009 року. 16 листопада 2012 року рішенням апеляційного суду Закарпатської області вказане рішення суду першої інстанції в частині поновлення на роботі залишено без змін. 02 жовтня 2014 року наказом Міністерства культури України № 659/0/17-14 "Про поновлення на роботі ОСОБА_8." його поновлено на посаді генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України.

08 жовтня 2014 року наказом Міністерства культури України № 676/0/17-14 "Про звільнення ОСОБА_8." його звільнено 28 квітня 2014 року з посади генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України у зв'язку із закінченням дії трудового договору згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України

. Підставою видання наказу зазначено постанову Президії Національної академії наук України від 29 квітня 2009 року № 125.

Вважав, що оскаржуваний наказ Міністерства культури України № 676/0/17-14 "Про звільнення ОСОБА_8." від 08 жовтня 2014 року є незаконним, оскільки він працював у відповідача не на підставі строкового трудового договору-контракту, а на підставі безстрокового трудового договору.

Крім того, відповідач протиправно звільнив його заднім числом, а саме: 08 жовтня 2014 року звільнив з 28 квітня 2014 року.

Також постановою Президії Національної академії наук України від 29 квітня 2009 року № 125 "Про затвердження директорів наукових установ НАН України" його було затверджено на посаді керівника Національного музею народної архітектури та побуту України на п'ять років. Якщо вважати цю постанову (адміністративний акт) трудовим договором, то цей договір нікчемний в частині зазначення строку п'ять років. Окрім того, постанова Президії НАН України № 125 підписана не всією Президією, а лише двома її членами. Рішенням загальних зборів відділення НАН України його було обрано на посаду керівника музею без обмеження п'ятьма роками. При цьому жодний контракт із ним укладено не було.

Разом із тим він подавав заяву, в тому числі про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16 листопада 2012 року встановлено, що його середньоденний заробіток складав 434 грн 67 коп. на день звільнення 27 січня 2012 року, однак суд не врахував коефіцієнти підвищення зарплати з 01 квітня 2012 року, так як він про це не просив.

Після його звільнення 27 січня 2012 року посадовий оклад керівника Національного музею народної архітектури та побуту України збільшився.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства культури України від 08 жовтня 2014 року № 676/0/17-14 "Про звільнення ОСОБА_8.".

Стягнуто з Міністерства культури України на користь ОСОБА_8 10 тис. грн для відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі заступник міністра Міністерства культури України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_8 і ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід відхилити виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що 29 квітня 2009 року було прийнято постанову Президії Національної академії наук України № 125 "Про затвердження директорів наукових установ НАН України".

Постанова не скасована та є чинною. Позивач ознайомлений з вищевказаною постановою і свої заперечення відносно затвердження його на посаді директора Національного музею народної архітектури і побуту України терміном на 5 (п'ять) років не висловлював.

Разом з тим з позивачем не укладався письмовий трудовий договір - контракт в розумінні ч. 3 ст. 21 КЗпП України.

Колегія суддів апеляційного суду взяла до уваги, що згідно з пп. 18 п. 45 статуту Президія НАН України в установленому порядку укладає й розриває контракти з керівниками відповідних установ. Таким чином, Президією НАН порушено порядок прийняття та звільнення позивача з роботи.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що чинною постановою Президії Національної академії наук України № 125 "Про затвердження директорів наукових установ НАН України" було визначено строк перебування на посаді директорів наукових установ.

Оскільки згідно із ч. 2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов'язкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційних скарг та залишення без змін рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу першого заступника міністра Міністерства культури України відхилити.

Касаційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_8, відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.