6-8765св15 Про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусове виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації - 01.07.2015 Прийняття

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Маляренка А.В., Парінової І.К., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Полтавське обласне управління акціонерного товариства "Ощадбанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у свої інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Полтавського районного сектора, про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусове виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 17 лютого 2015 року,

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду із позовом, на обґрунтування якого вказало, що 16 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 2203/085007, за яким відповідачу надавався кредит у сумі 121 000 грн під 21,5 % річних з остаточним строком погашення не пізніше 15 жовтня 2018 року. З метою належного забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір від 16 жовтня 2008 року, відповідно до якого позичальник передав в іпотеку банку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 68,9 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку відповідач не відшкодував.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2011 року, на підставі якого було видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження, стягнуто з ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитом в сумі 145 572 грн 03 коп.

З урахуванням наведеного ПАТ "Державний ощадний банк України" просило ухвалити рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки спірне домоволодіння в рахунок погашення заборгованості за договором іпотечного кредиту від 16 жовтня 2008 року № 2203/085007 у розмірі 146 357 грн 58 коп., втрат від інфляції у розмірі 11 967 грн 25 коп., 3 % річних у розмірі 5 678 грн 59 коп., штрафу в розмірі 14 967 грн 25 коп., а всього 178 639 грн 18 коп.,

Виселити: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, з будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку у Полтавському районному секторі Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 17 лютого 2015 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2014 року скасовано, позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки домоволодіння садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за договором іпотечного кредиту від 16 жовтня 2008 року № 2203/085007 в розмірі 146 357 грн 58 коп., втрат від інфляції у розмірі 11 967 грн 25 коп., трьох відсотків річних у розмірі 5 678 грн 59 коп., штрафу в розмірі 14 967 грн 25 коп., а всього 178 639 грн 18 коп. згідно з іпотечним договором від 16 жовтня 2008 року, укладеним між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 6131, яке належить ОСОБА_6 на праві власності, що підтверджується рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2008 року, зареєстрованим в КП "Бюро містобудування Полтавського району", в книзі 10, під номером 56, номер в РПВН 14811869, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку ", зі встановленням початкової ціни для подальшої реалізації предмета іпотеки на рівні 196 800 грн (без ПДВ) згідно з експертною оцінкою від 07 липня 2014 року без врахування вартості земельної ділянки, яка не є предметом іпотеки.

Виселено:ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, з будинку по АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку у Полтавському районному секторі Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 16 жовтня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Октябрське відділення № 43 ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 2203/085007, за яким відповідачу надано кредит у сумі 121 000 грн під 21,5 % річних з остаточним терміном погашення не пізніше 15 жовтня 2018 року. З метою належного забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір від 16 жовтня 2008 року,Є відповідно до якого позичальник передав в іпотеку банку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 68,9 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 916, 1823 т. 1).

21 жовтня 2011 року ОСОБА_6 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га за вказаною адресою (а. с. 36 т. 1).

Оскільки, ОСОБА_6 з вересня 2009 року систематично порушував умови кредитного договору у нього утворилася заборгованість, яку останній в добровільно не погашав.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2011 року, на підставі якого було видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження, було стягнуто з ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитом в сумі 145 572 грн 03 коп. (а. с. 2432 т. 1).

28 березня 2012 року позичальником погашено заборгованість у сумі 1 500 грн.

Станом на час розгляду справи загальна сума заборгованості ОСОБА_6 за кредитом становить 178 639 грн 18 коп., яка складається з: 146 357 грн 58 коп. заборгованість за договором; 11 967 грн 25 коп. втрати від інфляції; 5 678 грн 59 коп. - 3 % річних; 14 635 грн 76 коп. штраф за договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки з цього приводу прийняте рішення суду про стягнення заборгованості з боржника, яке перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби та враховуючи, що відповідач на час подачі позову до суду мав борг у сумі 144 1897 грн 04 коп., а загальна оцінка його майна становить 285 840 грн, що вдвічі більша боргу за кредитом і є неспівмірною з даним боргом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що наявні підстави передбачені ст. 109 ЖК України , для виселення мешканців із житлового будинку, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_6 не виконав належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості, та відповідно до ст. ст. 12, 33, 35, 40 Закону України "Про іпотеку" звернув стягнення на предмет іпотеки.

Проте повністю з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

За змістом ст. ст. 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 39цс15.

Однак апеляційний суд всупереч ст. ст. 212, 213 ЦПК України (1618-15) не надав правової оцінки кредитному договору та не встановив, чи було придбане іпотечне майно за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Викладене вище свідчить, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно зі ст. ст. 336, 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий апеляційний розгляд.