Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Попович О.В., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про поворот виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми завдатку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаною вище заявою, у якій просив здійснити поворот виконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2011 року та стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 960 тис. грн.

Посилався на те, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2011 року у справі за його позовом до ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми завдатку визнано мирову угоду, відповідно до умов якої за ним (ОСОБА_3.) визнано право власності на садовий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 Київської області, садове товариство "Десна-3" (далі - СТ "Десна-3) і земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться за вказаною адресою. Також однією з умов мирової угоди було те, що на момент її підписання ОСОБА_3 повністю сплатив ОСОБА_4 за вказане майно грошові кошти у розмірі 960 тис. грн. Однак ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_5 ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2011 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. При новому розгляді справи ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2013 року, його позов залишено без розгляду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2016 року, заяву ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти за судовим рішенням у розмірі 960 тис. грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судами встановлено, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми завдатку визнано мирову угоду, відповідно до умов якої сторони погодили вважати спір вирішеним остаточно з моменту:

- визнання права власності за ОСОБА_3 на садовий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_3";

- визнання права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2", кадастровий номер НОМЕР_1;

- сума завдатку у розмірі 20 тис. грн, яка одержана ОСОБА_4 від ОСОБА_3 за договором завдатку № 18/2 від 18 січня 2011 року, зараховується в рахунок вартості садового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_3";

- сума завдатку, яка одержана ОСОБА_4 від ОСОБА_3 у розмірі 20 тис. грн за договором завдатку № 18/1 від 18 січня 2011 року, зараховується в рахунок вартості земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4

- сторони засвідчили, що на момент підписання мирової угоди ОСОБА_3 повністю сплатив ОСОБА_4 суму у розмірі 960 тис. грн (а. с. 18-19, т. 1)

19 квітня 2011 року на підставі ухвали суду від 08 квітня 2011 року ОСОБА_3 зареєстрував у Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації право власності на садовий будинок АДРЕСА_5

08 серпня 2011 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,06 га із цільовим призначенням - для ведення садівництва, що знаходиться за вказаною вище адресою, кадастровий номер НОМЕР_1.

Ухвалою апеляційного суду Київської області 27 лютого 2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_5 (колишньої дружини відповідача ОСОБА_4.) скасовано ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2011 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а. с. 106-108, т. 1).

При новому розгляді справи ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2013 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми завдатку залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання (а. с. 143, 173-174, т. 1).

Також установлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_5 та визнано недійсним рішення виконавчого комітету Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 26 березня 2010 року № 28 "Про оформлення права власності на будинки", яким оформлено на ім'я ОСОБА_4 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 Київської області, СТ "Десна" та доручено Комунальному підприємству Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" видати свідоцтво про право власності на вказані об'єкти нерухомого майна.

Визнано недійсним рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 30 вересня 2010 року № 1728 в частині надання дозволу ОСОБА_4 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва в СТ "Десна-3".

Визнано недійсним рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 18 жовтня 2010 року № 1759, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та передано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва у с. Рожни, СТ "Десна-3".

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 25 травня 2010 року ОСОБА_4 на садовий будинок АДРЕСА_6

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 26 листопада 2010 року на ім'я ОСОБА_4 на земельну площею 0,06 га у СТ "Десна-3" Рожнівської сільської ради.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий 08 серпня 2011 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,06 га у СТ "Десна-3" Рожнівської сільської ради.

Цим же рішенням апеляційного суду усунено перешкоди ОСОБА_5 у користуванні садовим будинком АДРЕСА_7 та земельною ділянкою за цією ж адресою шляхом виселення ОСОБА_3 з будинку та зобов'язано його звільнити земельну ділянку (а. с. 194-203, т. 1).

Рішення апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2014 року ОСОБА_3 виконав добровільно.

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 20 березня 2015 року ОСОБА_5 зареєструвала право власності на садовий будинок загальною площею 33,7 кв. м, житловою площею 19,2 кв. м із надвірними будівлями за АДРЕСА_1 Київської області (а. с. 60-65, т. 2).

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із наявності правових підстав для задоволення заяви про поворот виконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2011 року, якою визнано мирову угоду між сторонами, оскільки після виконання вказаної ухвали суду її було скасовано, а справу повернуто на новий розгляд. При новому розгляді справи позовну заяву ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку залишено без розгляду. При цьому суди зазначили, що згідно з умовами мирової угоди, яка визнана ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2011 року, сторони особисто засвідчили, що на момент підписання мирової угоди ОСОБА_3 повністю сплатив ОСОБА_4 суму у розмірі 960 тис. грн, а відтак відсутність розписки ОСОБА_4 не спростовує факту отримання ним вказаної суми грошових коштів, а свідчить лише про невиконання умови мирової угоди про надання розписки.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно зі ст. 380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Таким чином, поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права.

Поворот виконання рішення можливий у будь-яких справах, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми завдатку, посилаючись на те, що дізнався з газети про продаж садового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, передав власнику будинку 40 тис. грн завдатку та підписав з ним договори завдатку. Однак 02 березня 2011 року ОСОБА_4 не з'явився до нотаріальної контори і договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки не уклав. На підставі вищевикладеного просив стягнути на свою користь 80 тис. грн завдатку.

08 квітня 2011 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області затверджено мирову угоду, укладену в даній справі, за якою сторони погодилися вважати спір вирішеним остаточно з моменту визнання права власності за ОСОБА_3 на садовий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 сторони дійшли згоди про те, що суми завдатку в загальному розмірі 40 тис. грн за договорами завдатку, одержані ОСОБА_4 від ОСОБА_3, зараховуються в рахунок вартості садового будинку та земельної ділянки.

Крім того, сторони в мировій угоді погодили розрахунок за садовий будинок та земельну ділянку в розмірі 960 тис. грн, що повинно підтверджуватись відповідною розпискою, наданою ОСОБА_4 (п. 3 мирової угоди) (а. с. 15-16).

Проте суд першої інстанції, вирішуючи спір, зазначені вище обставини до уваги не взяв, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог повороту виконання судового рішення, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України саме письмові докази мають істотне значення для правильного вирішення спору в частині доведеності розрахунку за мировою угодою. Не перевіривши належним чином обставини, на які посилався відповідач як на підставу відмови в задоволенні заяви, суд на порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не встановив обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів та дійшов передчасного висновку про задоволення заяви.

Зокрема, суд не перевірив та не встановив обставини передачі ОСОБА_4 грошових коштів, не з'ясував, чи була фактично виконана сторонами мирова угода, в тому числі в порядку примусового виконання на підставі Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки ОСОБА_6 заперечуються обставини передачі грошових коштів.

Крім того, задовольняючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що право власності останнього на садовий будинок, який був предметом мирової угоди, припинено, тому наявні всі підстави для виконання повороту виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області.

На обґрунтування висновку про повернення садового будинку із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_8 та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за цією ж адресою суд послався на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 60-65, т. 2).

Заперечуючи проти заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначав, що вказана довідка стосується іншого садового будинку та іншої земельної ділянки, які не були предметом мирової угоди та не стосуються матеріалів даної справи. Зокрема, посилався на те, що в цій інформаційній довідці мова йде про садовий будинок загальною площею 33,7 кв. м, житловою площею 19,2 кв. м, який було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2004 року, а предметом мирової угоди є садовий будинок загальною площею 72,6 кв. м, житловою площею 45,2 кв. м, який було отримано ОСОБА_3 на підставі ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2011 року про затвердження мирової угоди. При цьому станом на 04 березня 2016 року вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстрований за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19 квітня 2011 року за реєстраційним номером 502403 і цей запис є чинним. Садовий будинок загальною площею 33,7 кв. м, житловою площею 19,2 кв. м, який належить третій особі ОСОБА_5, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,0564 га, проте предметом мирової угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був об'єкт нерухомості - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,0600 га, тобто інша земельна ділянка.

Суд, розглядаючи заяву про поворот виконання судового рішення, зазначені обставини не перевірив, не з'ясував, яку земельну ділянку ОСОБА_3 повернув ОСОБА_5

Окрім зазначеного, допустивши поворот виконання судового рішення від 08 квітня 2011 року та зобов'язавши ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 безпідставно тримані кошти в розмірі 960 тис. грн, суд не звернув уваги на те, що вимоги про стягнення грошових коштів не були предметом стягнення за судовим рішенням та виконавчим провадженням, а тому не є поворотом виконання рішення суду у розумінні ст. 380 ЦПК України, яка розширеному тлумаченню не підлягає.

Також із матеріалів справи вбачається, що ухвалу про затвердження мирової угоди скасовано апеляційним судом Київської області 27 лютого 2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Із заявою у даній справі про поворот виконання судового рішення позивач звернувся 22 квітня 2015 року, тобто більш ніж через три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦПК України заяву про поворот виконання рішення можна подати у межах позовної давності.

Суд, розглядаючи заяву, не перевірив строки дотримання позовної давності при зверненні ОСОБА_3 до суду із зазначеною вище заявою.

Вказане вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону уваги не звернув, на порушення ст. ст. 303, 316 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; не перевірив законність і обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали та помилково залишив в силі ухвалу місцевого суду.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у процесі якого суду слід урахувати наведене.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.