Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Гвоздика П.О., Амеліна В.І., Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 червня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір позики грошових коштів, а саме: 51 800 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 було прийнято в іпотеку від ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 згідно з договором іпотеки нерухомого майна від 20 червня 2011 року.

12 серпня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. було посвідчено заяву ОСОБА_6, якою остання не заперечувала проти задоволення ОСОБА_7 своїх вимог за неповернення позики шляхом переходу права власності на спірну квартиру на ОСОБА_7

05 березня 2012 року ОСОБА_7 переоформила спірну квартиру на своє ім'я. Посилаючись на те, що договір позики та договір іпотеки нею не підписувалися, а також на те, що позика повернута повністю, просить скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 та зареєструвати вказану квартиру на ім'я неповнолітньої доньки ОСОБА_11

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 червня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір позики грошових коштів, а саме: 51 800 доларів США, які ОСОБА_8 повинен був повернути до 20 листопада 2011 року.

Згідно з договором іпотеки нерухомого майна від 20 червня 2011 року ОСОБА_7 було прийнято в іпотеку від ОСОБА_6, від імені якої діяв її батько ОСОБА_8 згідно з дорученням, посвідченим 20 червня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Л.Г. за № 461, з метою забезпечення належного виконання за договором позики грошових коштів від 20 червня 2011 року квартиру АДРЕСА_1.

12 серпня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. було посвідчено заяву ОСОБА_6, якою остання надала свою згоду на перехід права власності на спірну квартиру на ОСОБА_7 з метою задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання спорів за неповернення позики.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання 24 січня 2012 року ОСОБА_7 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нормального округу Ложовської Й.Є. із заявою про передачу ОСОБА_6 заяви про невиконання ОСОБА_8 зобов'язань за договором позики від 20 червня 2011 року та попереджено про майбутнє задоволення вимог в позасудовому порядку шляхом перереєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7 в порядку, визначеному п. 6.6. договору іпотеки від 20 червня 2011 року.

Вказана заява була передана ОСОБА_6 приватним нотаріусом листом від 24 січня 2012 року № 3/02-24, а у зв'язку з непогашенням заборгованості 01 березня 2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. було видано свідоцтво про передачу та отримання вказаної вище заяви.

Пунктом 2.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) (яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин), визначено перелік документів, що подається для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

05 березня 2012 року право власності на вказане майно було зареєстроване за позивачем, про що ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" видано витяг про реєстрацію права власності за № НОМЕР_1.

У подальшому, 20 березня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було видано витяг з реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право власності ОСОБА_7 набуто законно, з дотриманням порядку та процедури, визначених законом. Матеріали справи не містять доказів повернення коштів ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2014 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2015 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.