Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Мостової Г.І., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на заочне рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року,

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 14 серпня 2007 року б\н ОСОБА_5 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, зі сплатою 22,80 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач погодився на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість розмір якої станом на 30 червня 2015 року становив 22 795 грн 66 коп., з якої: 4 705 грн 61 коп. заборгованість за кредитом, 14 119 грн 92 коп. заборгованість з відсотків за користування кредитом, 3 970 грн 13 коп. пеня і комісія. З урахуванням боргу у сумі 5 392 грн 38 коп., який було стягнуто судовим наказом від 1 грудня 2008 року, ПАТ КБ "Приватбанк" просив стягнути з ОСОБА_5 18 773 грн 44 коп. (22 795 грн 66 коп. - 5 392 грн 38 коп. + 500 грн штраф (фіксована частина+870 грн 16 коп. штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами 14 серпня 2007 року договору ОСОБА_5 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,80 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. З 2008 року кредит позичальником не погашався.

В заяві про видачу судового наказу від 27 жовтня 2008 року (а. с. 86-88) ЗАТ КБ "Приватбанк" просив стягнути на свою користь з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2007 року станом на 20 жовтня 2008 року у сумі 5 392 грн 38 коп., яка складається з: 4 705 грн 61 коп. заборгованості за кредитом та 686 грн 77 коп. заборгованості з відсотків за користування кредитом.

Відповідно до судового наказу від 1 грудня 2008 року № 2н-54/08, виданого Віньковецьким районним судом Хмельницької області, з ОСОБА_5 на користь ЗАТ КБ "Приватбанк" стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 5 392 грн 38 коп. (а. с. 7).

Станом на 30 червня 2015 року за відповідачем рахувалася заборгованість у сумі 22 795 грн 66 коп., з якої: 4 705 грн 61 коп. заборгованість за кредитом, 14 119 грн 92 коп. заборгованість з відсотків за користування кредитом, 3 970 грн 13 коп. пеня і комісія.

Вирішуючи спір, суди вважали, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки звернувшись із заявою про видачу судового наказу у 2008 році, позивач скористався своїм правом дострокового повернення кредиту відповідно до п. 5.7 Правил користування платіжною картою і фактично визначив новий строк виконання зобов'язання у 2008 році, після чого почався перебіг позовної давності. Оскільки позов подано ПАТ КБ "Приватбанк" лише у вересні 2015 року, то трирічний строк звернення до суду з цим позовом пропущено позивачем.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Умовами договору не передбачено порядок одержання процентів.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Такої правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, які відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх судів України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15.

Крім цього, під час розгляду справи суди у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України належним чином не з'ясували та не перевірили належними доказами у справі термін дії кредитної картки та не спростували доводи ПАТ КБ "Приватбанк", що термін дії картки до 31 серпня 2011 року (а. с. 89). Також судами не з'ясовано чи виконано судовий наказ від 1 грудня 2008 року.

За таких обставин без з'ясування зазначених обставин висновок судів про відмову у позові у зв'язку з пропуском позовної давності є передчасним.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, відповідно до якої виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

Заочне рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.