Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про розподіл боргу між подружжям та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року,-

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, вимоги якого зменшив в ході розгляду справи, просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь грошові кошти в сумі 218 875 грн та понесені ним судові витрати.

Позов мотивовано тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року будинок АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину вказаного будинку. Вказував, що будівництво будинку здійснено за його особисті кошти та кошти ОСОБА_6, які були позичені у третіх осіб. Дані кошти він позичив саме на будівництво житлового будинку, на підтвердження чого надав розписки, тобто діяв в інтересах сім'ї, та в період перебування в шлюбі з ОСОБА_5, що встановлено вказаним вище рішенням, а повернення боргу здійснював після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 та за особисті кошти.

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом, як третя особа, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь грошові кошти в сумі 119 285,50 грн, у рахунок відшкодування витрат на будівництво жилого будинку.

Мотивувала вимоги тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року у задоволенні її позову про визнання права власності на 1/2 частини вищевказаного будинку відмовлено та зазначено, що вона має право звернутись з позовом про відшкодування вартості будівельних матеріалів та понесених нею витрат на його будівництво. Оскільки, будівництво житлового будинку фактично здійснювалось за її кошти та кошти ОСОБА_4, звернулась з вищевказаним позовом до суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2015 року позови задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 218 875 грн витрат, пов'язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію будинку по АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 119 285,50 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року рішення районного суду скасовано, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 118875 грн витрат пов'язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію будинку АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів відмовлено.

ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

ОСОБА_6, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення частини позовних вимог, у зв'язку із чим, обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та вирішив спір по суті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року житловий будинок АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини вказаного будинку.

Відповідно до розписки ОСОБА_4 від 10 вересня 2009 року останній позичив у ОСОБА_7 42 000 грн на будівництво будинку по АДРЕСА_1 та за розпискою від 28 лютого 2010 року позичив у ОСОБА_7 22 000 грн на будівельні матеріали для будівництва вказаного будинку.

На підставі договору позики від 06 листопад 2009 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, останній позичив на будівництво зазначеного житлового будинку грошові кошти у сумі 200 345 грн, що еквівалентно 25 000 доларів США станом на день їх позики.

16 січня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 позичили у ОСОБА_9 100 000 грн на будівельні матеріали, про що свідчить складена ними розписка.

З розписки ОСОБА_9 від 01 квітня 2012 року вбачається, що позичальники повернули йому 100 000 грн.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 за розпискою від 30 вересня 2014 року повернув ОСОБА_7 64 000 грн особистих коштів, та за розпискою від 09 жовтня 2014 року він повернув ОСОБА_8 323 750 грн, що еквівалентно 25 000 доларів США

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд вірно виходив з того, що рішенням Вінницького міського судуВінницької області від 19 червня 2013 року, факт припинення спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з листопада 2011 року встановлений не був, а навпаки вказаним рішення встановлено, що шлюбні відносини між ними тривали до розлучення (05 червня 2012 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором використане в інтересах сім'ї.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні частини позовних вимог, враховуючи положення ч. 4 ст. 65 СК України, та те, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано рішенням суду від 05 червня 2012 року, дійшов правильного висновку, що всі борги, які повернуті подружжям або одним з них, до розірвання шлюбу, вважаються такими, що сплачені спільно та в інтересах сім'ї.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду при новому розгляді справи, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що повернення коштів ОСОБА_9 01 квітня 2012 року у розмірі 100 000 грн здійснювалося до розлучення та в інтересах сім'ї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогОСОБА_6 щодо стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів у рахунок відшкодування витрат на будівництво жилого будинку, апеляційний суд вірно виходив з того, що не доведено належними та допустимими доказами участі ОСОБА_6 у будівництві будинку на заявлену до стягнення суму.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 щодо витрат понесених останньою на обладнання житлового будинку АДРЕСА_1, приладами спостереження за договором №ТР-003 від 13 лютого 2013 року, вірно не взято до уваги апеляційним судом, оскільки такі витрати не можуть розцінюватись, як витрати понесені на будівництво вказаного будинку, а тому не підлягають стягненню з ОСОБА_5, як одного з співвласників вказаного будинку.

При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.