Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Журавель В.І., Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Фаловської І.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_6 про приведення земельної ділянки у первісний стан шляхом знесення самовільно реконструйованого об'єкту нерухомості, за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2015 року,

У травні 2013 року заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області з позовом про зобов'язання ОСОБА_6 привести у первісний стан самовільно зайняту останнім земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно зведеної прибудови площею 10мх7м до нежитлового приміщення № 6, яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки щодо додержання вимог чинного земельного та містобудівного законодавства України було виявлено, що відповідач, який є власником нежитлового приміщення № 6 у будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2010 року у справі № 2-6961/2010, здійснив будівництво прибудови до вказаного нежитлового приміщення, не отримавши при цьому проектно-правової документації та відповідного дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на проведення будівельних робіт.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від

26 лютого 2015 року, в задоволенні позову заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належить нежитлове приміщення № 6, яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2010 року у справі № 2-6961/2010. В подальшому ОСОБА_6 було проведено в КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" державну реєстрацію прав власності відносно зазначеного нежитлового приміщення за реєстраційним № 30297565 від 2 листопада 2010 року за № 926 в книзі 100неж-199.

У грудні 2012 року ОСОБА_6 вирішив здійснити будівництво прибудови до вказаного нежитлового приміщення.

24 грудня 2012 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 за № ОД. 08312514513 від 24 грудня 2012 року.

Згідно із висновком про проведення будівельно-технічного дослідження № 172-13 від 28 жовтня 2013 року, реконструйоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, технічно має можливість для подальшої експлуатації.

У подальшому, а саме майже через півтора роки, наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 17 червня 2014 року за № 72 "СК" було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 за № ОД. 08312514513 від 24 грудня 2012 року.

Таким чином судами встановлено, що будівництво прибудови до нежитлового приміщення № 6, яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, відбулося за наявністю відповідного дозволу, а саме під час чинності декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення.

Крім того, згідно висновку про проведення будівельно-технічного дослідження від 28 жовтня 2013 року № 172, реконструйоване нежитлове приміщення відповідає будівельним нормам і правилам та технічно має можливість для подальшої експлуатації.

Встановивши вищезазначені обставини у справі, суди дійшли висновку про те, що будівництво не є самочинним і підстав для його знесення немає. При цьому суди вважали, що права Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області не були порушені відповідачем при будівництві, тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України, це право не підлягає судовому захисту.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011 (439/2011) , визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 3 вказаного Положення основними завданнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у тому числі здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.

Відповідно до положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 грудня 2014 року, у справі № 6-137цс14, за змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

Враховуючи зміст вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Якщо позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна заявлений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю - суб'єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю, у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва (частина сьома статті 376 ЦК України), судам слід перевіряти, чи не є відносини між сторонами публічно-правовими та чи підлягає зазначений спір вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, не перевірив, чи підлягає даний спір розгляду у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню для з'ясування вказаного вище питання з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.