Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства "Русь95", товариства з обмеженою відповідальністю "Леон плюс" про визнання договору недійсним, зобов'язання виконати певні дії, усунення перешкод у користуванні приміщенням, стягнення шкоди та упущеної вигоди; за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Леон плюс" до ОСОБА_6, приватного підприємства "Русь95" про визнання недійсним договору та зобов'язання виконати умови договору, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2014 року та рішення апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2015 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Русь95" (далі ПП "Русь95"), товариства з обмеженою відповідальністю "Леон плюс" (далі ТОВ "Леон плюс"), у якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати договір оренди приміщення від 05 березня 2013 року недійсним з моменту його укладення; зобов'язати ПП "Русь95" внести наступні зміни до умов договору оренди приміщення з правом викупу від 01 лютого 2013 року: замість тексту "ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом загальною площею 825,80 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зазначити "ІНФОРМАЦІЯ_2" з підвалом загальною площею 890 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (під час укладення договору були допущені описки); зобов'язати ПП "Русь95" та ТОВ "Леон плюс" усунути ОСОБА_6 перешкоди в користуванні спірним майном шляхом виселення і звільнення від будь-якого майна, що в ньому знаходиться; стягнути з ПП "Русь95" на користь позивача 17 040 грн на відшкодування прямої матеріальної шкоди, завданої невиконанням договору від 01 лютого 2013 року, 201 450 грн не отриманого доходу за договором суборенди приміщення з ТОВ "Юрінконсалтинг" і 487 614 грн 49 коп. не отриманої вигоди, як 50 % чистого прибутку за 17 місяців суборенди приміщення ТОВ "Юрінконсалтинг", а також 8 564 грн судових витрат.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтував тим, що 01 лютого 2013 року між ПП "Русь95" та ним було укладено договір оренди приміщення з правом викупу, згідно якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язався протягом тридцяти днів звільнити від власного обладнання, майна та передати орендареві у строкове володіння та користування з правом викупу нежиле приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом, загальною площею 825,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а орендар зобов'язався прийняти це приміщення та сплачувати орендодавцеві орендну плату, яка зараховується у вартість викупу приміщення.

За договором оренди приміщення з правом викупу від 01 лютого 2013 року ПП "Русь95" зобов'язання не виконало, а саме у строк до 01 квітня 2013 року спірне нерухоме приміщення не звільнило та не передало позивачу в користування, крім того, 05 березня 2013 року ПП "Русь-95" та ТОВ "Леон Плюс" уклали договір оренди спірного приміщення, внаслідок чого позивачеві завдано значних збитків, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

В свою чергу ТОВ "Леон плюс" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ПП "Русь95" про визнання недійсним договору оренди приміщення з правом викупу, укладеного 01 лютого 2013 року між ПП "Русь95" і ОСОБА_6 та про зобов'язання ПП "Русь95" виконувати умови договору оренди приміщення, укладеного 05 березня 2013 року з ТОВ "Леон плюс".

Зустрічні позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що укладений 01 лютого 2013 року між ПП "Русь95" і ОСОБА_6 договір оренди приміщення є недійсним, оскільки такий договір укладено на приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", якого не існує (існує магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2"), а також договір укладено з порушенням інтересів ТОВ "Леон плюс", яке орендує приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" фактично з 2010 року і до теперішнього часу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди нежитлового приміщення, укладений 05 березня 2013 року між ПП "Русь95" та ТОВ "Леон плюс" про оренду вбудовано-прибудованого приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом, загальною площею 825,8 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано ПП "Русь95" та ТОВ "Леон плюс" усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні вбудовано-прибудованим приміщенням магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом, загальною площею 825,8 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення вказаного приміщення та передачі його в оренду ОСОБА_6 відповідно до умов договору оренди приміщення з правом викупу від 01 лютого 2013 року, укладеного між ПП "Русь95" та ОСОБА_6

Стягнуто з ПП "Русь95" на користь ОСОБА_6 19 964 грн 80 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 та зустрічних позовних вимог ТОВ "Леон плюс" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2015 року рішення міськрайонного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_6 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить частково скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Леон плюс", вказані вище судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2013 року між ПП "Русь95" та ОСОБА_6 було укладено договір оренди приміщення з правом викупу, згідно якого орендодавець зобов'язується протягом тридцяти днів звільнити від власного обладнання, майна та передати орендареві у строкове володіння та користування з правом викупу нежиле приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом, загальною площею 825,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а орендар зобов'язується прийняти це приміщення та сплачувати орендодавцеві орендну плату в розмірі 3 тис. грн на місяць, яка зараховується у вартість викупу приміщення. Предмет договору передається орендареві з 01 квітня 2013 року на два роки з дня підписання договору оренди та діє з моменту його укладення і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

05 березня 2013 року ПП "Русь95" та ТОВ "Леон плюс" уклали договір оренди приміщення, згідно якого, в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове володіння та користування, а орендар зобов'язується прийняти нерухоме майно, а саме: спірне вбудовано-прибудоване приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом, загальною площею 825,80 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення в ньому більярдного клубу, кафе (ресторану) або не заборонених законодавством закладів, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату у розмірі 3 600 грн на місяць, в тому числі 600 грн ПДВ. Строк оренди складає два роки одинадцять місяців з дати підписання акту прийому-передачі вказаного нерухомого майна і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а. с. 23-25).

Ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення первісного позову в частині визнання недійсним з моменту укладення договору оренди нежитлового приміщення, укладеного 05 березня 2013 року між ПП "Русь95" та ТОВ "Леон плюс", зобов'язання ПП "Русь95" та ТОВ "Леон плюс" усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні спірним приміщенням магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом, стягнення з ПП "Русь95" на користь ОСОБА_6 понесених ним збитків, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що ПП "Русь95" порушило умови договору оренди приміщення з правом викупу від 01 лютого 2013 року, укладеного з ОСОБА_6, оскільки без жодних правових підстав, не розірвавши вказаного вище договору, ПП "Русь95" 05 березня 2013 року передало спірне приміщення ТОВ "Леон плюс".

Відмовляючи в задоволенні інших первісних та зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що вони не є доведеними та обґрунтованими.

Апеляційний суд при ухваленні нового рішення у справі про відмову в позові ОСОБА_6, в частині задоволеній судом першої інстанції, послався на ч. 1 ст. 761 ЦК України та виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, хто є власником спірних приміщень, а оскільки право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, то в даному випадку позов до ПП "Русь95" є безпідставним.

Такі висновки апеляційного суду є передчасними.

За правилами ст. 305 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку можливі лише дві підстави для безумовного відкладення розгляду справи, ними є: неявка в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про її належне інформування про день, час і місце судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги; наявність клопотання про відкладення розгляду справи особи, яка бере участь у справі, із зазначенням причин своєї неявки, які апеляційним судом повинні бути визнані поважними.

На аркуші справи 217 міститься електронне повідомлення ОСОБА_6, у якому останній просить апеляційний суд перенести розгляд справи 18 лютого 2015 року після 02 березня 2015 року у зв'язку з його хворобою, оскільки 18 лютого 2015 року не може з'явитися на судове засідання апеляційного суду. Таке електронне повідомлення надійшло до апеляційного суду 17 лютого 2015 року і заявлене в ньому клопотання апеляційним судом залишилося не розглянутим.

Ухвалюючи у справі судове рішення 18 лютого 2015 року, апеляційний суд не дотримався принципів, закріплених ст. ст. 305, 169 ЦПК України, та позбавив ОСОБА_6 можливості скористатися його процесуальними правами, довести перед судом обставини, на які він посилався, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги (ст. ст. 10, 11, 31, 60 ЦПК України).

Крім того, висновки апеляційного суду про те, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на спірні приміщення, а відтак позовні вимоги до ПП "Русь95" є безпідставними, не заслуговують на увагу, оскільки сторонами спору факт належності спірних вбудовано-прибудованих приміщень магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом саме ПП "Русь95" не оспорюється. Також про належність даних приміщень ПП "Русь95" свідчить проведена в рамках даної справи експертиза Київської незалежної судово-експертної установи висновок від 12 травня 2014 року, а. с. 45-65, при проведенні якої дане питання встановлювалося.

Оскільки апеляційним судом порушено вимоги ст. 303 ЦПК України, оскаржуване в касаційному порядку судове рішення апеляційного суду в частинні вирішення спору за первісним позовом ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. ст. 213- 214 ЦПК України, таке судове рішення підлягає скасуванню у вказаній частині з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Як зазначено вище, законність рішення апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2015 року в частині вирішення спору за зустрічним позовом ТОВ "Леон плюс" до ОСОБА_6, ПП "Русь95" про визнання недійсним договору та зобов'язання виконати умови договору, не є предметом касаційного розгляду в даному випадку.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2015 року в частині вирішення спору за первісним позовом ОСОБА_6 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.