Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 22.06.2016 Прийняття

Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 5 травня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року,-

У червні 2012 року позивач - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернувся до суду із позовом, вимоги якого збільшив в ході розгляду справи, просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитом - 46 208,41 доларів США, що по курсу НБУ станом на 18 березня 2015 року становить 1 076 507,49 грн; заборгованість по відсотках - 20 247,58 доларів США, що по курсу НБУ станом на 18 березня 2015 року становить 471 703,56 грн; заборгованість по пені - 1 119 156,28 доларів США, що по курсу НБУ станом на 18 березня 2015 року становить 26 072 745,47 грн.

Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 490044614, відповідно до умов якого ПАТ "Альфа-Банк" надало ОСОБА_4 кредит на загальну суму 56 450 дол. США. У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість, яка у добровільному порядку погашена не була.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 5 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором - 2 624 718,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 076 507,49 грн, по відсотках - 471 703,56 грн та пеня - 1 076 507,49 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Представник відповідача, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 серпня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, за яким відповідачу надано кредит на загальну суму 56 450 дол. США з номінальною процентною ставкою 12,00 % річних, з 01 вересня 2008 року 14,5 % річних, реальна процентна ставка 18,57 % річних із остаточним строком погашення до 01 серпня 2012 року.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору, в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами цього договору позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Як убачається з умов кредитного договору, ПАТ "Альфа-Банк" надало позичальнику кошти на споживчі цілі (придбання транспортного засобу), а тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

11 квітня 2012 року банк направив на адресу ОСОБА_4 вимогу про досудове врегулювання спору та повернення 467223,28 грн у строк до 30 днів, а позовна заява пред'явлена 05 червня 2012 року (т. 1 а. с. 35 - 37, 43).

ПАТ "Альфа-Банк", з урахуванням вимог ч. 10 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не порушено порядок дострокового повернення кредиту.

Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду при новому розгляді справи, врахував положення Закону України "Про захист прав позивачів" (1023-12) , та посилаючись на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням того, що розмір неустойки, нарахований позивачем, значно перевищує розмір збитків, зменшив розмір пені до розміру заборгованості по кредиту, визначивши її в сумі 1 076 507,49 грн.

При цьому зазначено, що відповідачем не було надано суду доказів щодо існування інших обставин, які б могли мати істотне значення при зменшенні розміру пені.

Апеляційний суд вірно відхили доводи відповідача щодо незастосування судом наслідків нікчемності правочину по п. 3.4 кредитного договору, а також в частині визначення сторонами строку давності 50 років, за відсутності відповідних правових підстав. При цьому зазначив, що із зустрічними вимогами про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними відповідач до суду не звертався.

Інші доводивідповідача, викладені в касаційній скарзі аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі, були предметом перевірки апеляційним судом та були відхилені.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 5 травня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.