Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Парінової І.К., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 лютого 2015 року,

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про солідарне стягнення кредитної заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що 16 травня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір № 144/АА-005.07.2, згідно з умовами якого останньому відкрито відновлювальну кредитну лінію у розмірі 11 246 доларів США зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами терміном погашення до 06 травня 2014 року включно, з цільовим використанням кредитних коштів купівля автомобіля згідно з договором купівлі-продажу автомобіля від 16 травня 2007 року № 28-1801-0065. Згідно з додатковою угодою від 25 вересня 2008 року № 1 процентну ставку збільшено до 14,5 % річних. У забезпечення виконання умов кредитного договору 16 травня 2007 року між банком та позичальником укладено договір застави № 144/АА-005.07.2, предметом якого є автомобіль марки "Dacia Logan", 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_4 Також, 16 травня 2007 року між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання позичальником усіх його зобов'язань за кредитним договором від 16 травня 2007 року № 144/АА-005.07.2 та додатковими угодами до нього. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 28 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 247 036 грн 75 коп., яку позивач просив стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 19 лютого 2015 року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року скасовано в частині відмови у позові ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_4 та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 4 551,92 доларів США, 207,57 доларів США відсотки за користування кредитом, 4 000 грн пеню та 9 866 грн 12 коп. три проценти річних за прострочення сплати кредиту та відсотків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Родовід Банк" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_4 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, правильно виходив із того, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку підлягає стягненню з боржника в межах строку позовної давності з урахуванням роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) .

Також, відмовляючи у задоволенні вимог до ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач пропустив строк, визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України для звернення до суду із позовом до поручителя.

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків суду апеляційної інстанції й суду першої інстанції у нескасованій його частині не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.