Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельний пай площею 6,770 га., який знаходиться на землях другого відділення радгоспу "Дзержинець", Дніпропетровського району Дніпропетровської області, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_9 і після її смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги за законом залишились її діти: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 До закінчення строку прийняття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, помер ОСОБА_10 і спадкоємцями залишилися його діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_4

На сімейній раді було прийнято рішення, що право на спадщину земельного паю прийме ОСОБА_5, усі спадкоємці написали заяви, завірені нотаріально, в яких не заперечували проти видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 При подачі позовної заяви до суду позивач виходила з того, що ОСОБА_5 не звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори і ця причина стала перешкодою у реалізації її права на спадкування земельного паю.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до районного суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач не подала у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, вона вважається такою що не прийняла спадщину і позовні вимоги про визнання за нею право власності на землю в порядку спадкування за законом є безпідставними.

Разом з тим, позивачеві роз'яснено про можливість захисту її права шляхом звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у випадку, якщо такий строк пропущено з поважних причин (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.