Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Летичівської районної ради Хмельницької області, відділу культури, національностей та релігії Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, товарної біржі "Хмельницька" про визнання права власності,

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила суд ухвалити рішення, яким визнати дійсною біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 29 листопада 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до рішення п'ятнадцятої сесії Летичівської районної ради п'ятого скликання від 3 квітня 2008 року було надано дозвіл відділу культури та туризму Летичівської райдержадміністрації на відчуження шляхом продажу приміщення гаража районного будинку культури, загальною площею 101,4 кв.м., балансовою вартістю 8500 грн, що розташований по АДРЕСА_1

25 грудня 2009 року, на підставі рішення Летичівської селищної ради № 184 від 27 листопада 2009 року, було видано свідоцтво про право власності на вказаний гараж територіальної громади сіл, селищ Летичівського району в особі Летичівської районної ради.

Рішенням сорок другої сесії Летичівської селищної ради п'ятого скликання № 19 від 21 травня 2010 року було надано дозвіл Летичівській районній раді на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,05 га, для обслуговування вказаного гаража.

26 квітня 2010 року на товарній біржі "Подільська" відбулись біржові торги з реалізації даного гаража, і відповідно до протоколу № 2 проведення біржових торгів від 26 квітня 2010 року ОСОБА_2 було визнано переможцем. Гараж було придбано за стартовою ціною 12400 грн.

5 травня 2010 року ОСОБА_2 перерахувала вказану суму коштів на рахунок товарної біржі "Подільська", а 21 липня 2010 року звернулась до голови Летичівської районної ради з проханням прибути до нотаріальної контори 22 липня 2010 року для оформлення договору купівлі-продажу гаража, проте, представник районної ради у зазначений час до нотаріальної контори не прибув, у зв'язку з чим договір не було нотаріально посвідчено.

29 листопада 2010 року на товарній біржі "Подільська" за № 4597 було зареєстровано біржову угоду № 4597 купівлі-продажу нерухомого майна, укладену між ОСОБА_2 та відділом культури і туризму Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, після чого позивачу було виготовлено технічний паспорт на вказаний об'єкт.

Рішенням реєстраційної служби Летичівського районного управління юстиції від 22 березня 2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у державній реєстрації права власності на придбаний за біржовою угодою гараж.

07 травня 2013 року ОСОБА_2 повторно звернулась до голови Летичівської районної ради з проханням прибути до приватного нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу даного гаража, проте останній у зазначений час до нотаріальної контори не прибув.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просила суд задовольнити заявлені вимоги, так як у неї немає іншого способу посвідчити право власності на придбане нерухоме майно.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені нею . позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції, виходячи із засад справедливості, розумності, положень ст. 22 ЦК України і ст. 61 ЦПК України, щодо врахування рішенням Летичівського районного суду від 27 червня 2014 року, яке набрало законної сили і є преюдиційним, дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Летичівської районної ради Хмельницької області, відділу культури, національностей та релігії Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, товарної біржі "Хмельницька" про визнання права власності.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути, особі яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.