Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про вселення,

У січні 2015 року ОСОБА_2, в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі ПАТ "Київводоканал"), в якому просила вселити її разом із малолітнім сином ОСОБА_3 у кімнату НОМЕР_1 жилою площею 13,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 згідно Договору найму житлового приміщення від 02 січня 2008 року, укладеного між нею та ПАТ "Київводоканал" з метою її тимчасового проживання та її неповнолітнього сина, незважаючи на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, про визнання ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 втративши право користування спірною кімнатою.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу вважаю, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з положень статті 72 Житлового кодексу України та зазначив, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 визнано втратившими право користування кімнатою НОМЕР_1 жилою площею 13,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, в повному обсязі з'ясував всі обставини по справі, перевірив обґрунтування позовних вимог та заперечення проти позову, дав їм належну оцінку, вірно визначився з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, вірно застосував норму матеріального права.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись ч.4 п.5 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про вселення.

Ухвала оскарженню не підлягає.