Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Закропивного О.В., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року,

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"; банк) звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 02 червня 2008 року № 1431-068АП у розмірі 1 430 340 грн 56 коп.

На обґрунтування позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" посилалося на те, що 02 червня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено вказаний вище кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит на придбання автомобіля у сумі 100 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 02 червня 2015 року, на забезпечення виконання якого 07 грудня 2010 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 1431-068П.

Посилаючись на те, що у зв'язку із порушенням ОСОБА_4 своїх зобов'язань станом на 05 грудня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1 430 340 грн 56 коп., з яких: сума строкової заборгованості за основним боргом - 14 937,77 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 грудня 2014 року складало 230 273 грн 19 коп.; сума основної заборгованості - 23 518,66 доларів США, що еквівалентно 361 551 грн 90 коп.; сума строкової заборгованості за відсотками - 560,83 доларів США, що еквівалентно 8 645 грн 47 коп., сума простроченої заборгованості за відсотками - 9 301,69 доларів США, що еквівалентно 143 390 грн 20 коп., пеня за прострочення заборгованості за основним боргом, відсотками та комісією - 693 999 грн 48 коп., яку банк просив стягнути з боржника і поручителя у солідарному порядку.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суму строкової заборгованості за основним боргом за кредитом у розмірі 14 937,77 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 грудня 2014 року становить 230 273 грн 19 коп., суму простроченої заборгованості за основним боргом за кредитом у розмірі 23 518,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 грудня 2014 року становить 361 551 грн 90 коп., суму строкової заборгованості за відсотками у розмірі 560,83 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 грудня 2014 року становить 8 645 грн 47 коп., суму простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 9 301,69 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 грудня 2014 року становить 143 390 грн 20 коп., пеню за прострочення заборгованості за основним боргом кредиту, відсотками та комісією у розмірі 693 999 грн 48 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що ОСОБА_4 порушила умови кредитного договору та додаткових угод до нього, внаслідок чого станом на 05 грудня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1 430 340 грн 56 коп., а також врахували, що розрахунок пені за неналежне виконання зобов'язань боржником було здійснено банком у період з 05 грудня 2013 року по 05 грудня 2014 року, тобто у межах річного строку відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення вказаної заборгованості на користь банку солідарно з боржника та поручителя.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.