Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про надання дозволу на виїзд за кордон України малолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_4 без згоди батька ОСОБА_5, посилаючись на те, що відповідач безпідставно не надає їй згоди на виїзд їх спільної дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, керувався нормами ст. ст. 141, 151, 152, 155 СК України, ст. 331 ЦК України та Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (3857-12) і виходив з того, що підстави для задоволення позову про надання дозволу відсутні, оскільки відповідач не ухиляється від надання такого дозволу.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.